Романович

У будинку Ковалів тиша ніколи не була ознакою спокою. Вона радше нагадувала коротке перемир’я перед черговою грозою, коли повітря стає важким, густим і майже нестерпним для дихання. Батько, Василь Іванович, вирізнявся важким, непоступливим характером. Мати, Надія Петрівна, відзначалася не менш затятою впертістю, вважаючи власну точку зору єдиним мірилом правди. Їхня донька Поліна увібрала в себе … Читати далі

Оксана сиділа на ґанку, спостерігаючи, як її чоловік Тарас забиває останній цвях у перекошену хвіртку. Дерев’яні штахетини жалібно рипіли під молотком, але нарешті встали рівно, перекриваючи вільний прохід для бродячих собак. Вони приїхали до баби Ганни в суботу вранці, коли перші приморозки ледь посріблили пожовклу траву. Старенькій нещодавно виповнилося сімдесят п’ять, і сили поступово полишали … Читати далі

– Ой, та забий ти, Любко! У них грошей – кури не клюють! Та що для них ці десять тисяч? Це ми з тобою не можемо дозволити своїм дітям нічого зайвого. – Ми ж більше сотні гривень на кишенькові витрати не даємо, а вони можуть собі дозволити. Ти що реально зібралася йти розбиратися? І що … Читати далі

Ольга вийшла з офісу востаннє, тримаючи в руках невелику коробку з особистими речами. Жовтневий вітер тріпав волосся, і було напрочуд легко на душі. Жодних жалю, жодних сумнівів. Лише полегшення. Сім років роботи в цій компанії залишилися позаду. Сім років, коли кожна зарплата розходилася по знайомих адресах ще до того, як Ольга встигала подумати про себе. … Читати далі

Чоловік Юлі при розлученні твердо стояв на своєму: половина квартири повинна дістатися йому, адже вона куплена в шлюбі. – Зверніть увагу, мене влаштує будь-який варіант, – говорив він юристам. – Вона може продати квартиру і віддати мені гроші, може не продавати і просто віддати мені гроші, може сама піти з квартири. –  Я вибачаюсь, – … Читати далі

— Андрію, я хочу цього року нарешті зробити на терасі нормальне місце для відпочинку, — Марта поставила перед чоловіком чашку чаю й розгорнула на столі кілька збережених у телефоні фотографій. — Подивись, нічого особливого: дерев’яний настил, два крісла, невеликий столик, кілька вазонів. Я не хочу кожні вихідні їхати за місто тільки для того, щоб сапати, … Читати далі

— Тітко, ви або заходьте, або йдіть собі звідси, бо сусіди вже косо поглядають, чого ви тут під парканом виглядаєте! Ярослава Павлівна здригнулася так, ніби її спіймали на гарячому. Рука на дерев’яній хвіртці мимоволі розтиснулася. Вона стояла перед цією старою хатою вже хвилин двадцять. Переминалася з ноги на ногу, поправляла хустку й не наважувалася ступити … Читати далі

— Мамо, а навіщо тобі одній аж три кімнати, якщо ти все одно сидиш лише на кухні та рахуєш кожну копійку? Остап сидів навпроти й нетерпляче стукав пальцями по клейонці. Він завжди так робив, коли нервував або намагався в чомусь переконати. Любов Петрівна навіть не підвела голови від миски з квасолею. Вона повільно перебирала сухі … Читати далі

— Оксано, ти бачила, що люди про тебе говорять, коли ти так вдягаєшся поруч із моїм сином? Свекруха, Надія Петрівна, опустила свій келих і подивилася на мене так, ніби я прийшла на родинне свято в робочому фартусі. — Нормальна сукня, мамо, — тихо буркнув мій чоловік Назар. Він навіть голови не підвів від своєї тарілки, … Читати далі

Ганна винаймала квартиру в старому панельному будинку на околиці міста. Там було тихо, а найголовніше – дешево. Вона працювала у маленькій рекламній агенції. Вранці, виходячи до машини, Аня часто стикалася у дворі з жінкою, яка жила у сусідньому під’їзді. Та завжди усміхалася, віталася першою, щось говорила про погоду. Ганна відповідала чемно, але без зайвого тепла. … Читати далі