Романович

— Оксано, ти бачила, що люди про тебе говорять, коли ти так вдягаєшся поруч із моїм сином? Свекруха, Надія Петрівна, опустила свій келих і подивилася на мене так, ніби я прийшла на родинне свято в робочому фартусі. — Нормальна сукня, мамо, — тихо буркнув мій чоловік Назар. Він навіть голови не підвів від своєї тарілки, … Читати далі

– Я рюкзаки поки що в коридорі кину, – бадьоро вимовив незнайомий довговязий хлопець, кидаючи на підлогу дві об’ємні спортивні сумки. Мар’яна завмерла на порозі власної квартири, так і не встигнувши зняти плащ. У передпокої було тісно. Крім незнайомця, біля дзеркала переминався з ноги на ногу її чоловік Геннадій, а на лаві для взуття по-господарськи … Читати далі

Ольга Петрівна сама виростила доньку, працюючи на двох роботах і вкладаючи в неї всю душу, а коли Настя вийшла заміж за Максима, продала свою квартиру, щоб допомогти зятю започаткувати родинний бізнес на турбазі. Та за два роки, коли ремонт давно закінчився й турбаза процвітала, Ольга Петрівна опинилася без кімнати й без домівки, місяцями поневіряючись по … Читати далі

Пил у променях вечірнього сонця кружляв так повільно, ніби час у цій квартирі застряг десь у листопаді чотири роки тому. Іван сидів на краю дивана, спершись ліктями на коліна, і дивився на власні руки. Важкі, сухі долоні з посіченими лініями — руки колишнього інженера, який умів креслити найскладніші вузли тепломереж, але виявився геть безпорадним у … Читати далі

– Знімай акуратно, тут рама важка. І в плівку одразу мотай, щоб кути не збити. – Ви що робите? – Аліса завмерла посеред вітальні з рулоном креслярської кальки в руках. У центрі кімнати стояв незнайомий чоловік  та примірявся до величезного антикварного дзеркала у різьбленій дерев’яній рамі, що висіло над комодом. Поруч, активно жестикулюючи, ходила зовиця … Читати далі

— Я шукаю дружину, щоб мені з нею затишно було, — мовив пенсіонер. Знаєте, як це буває — живете-живете з людиною тридцять років, і раптом розумієте, що більше не можете. Зовсім. Ані хвилини. Саме так у мене й вийшло з Любов’ю Никифорівною. Почалося все, як зазвичай, у звичайнісінький вівторок. Я сидів на кухні, снідав, розмірковуючи … Читати далі

За вікном шурхотів липневий дощ, а на кухні Марії Петрівни пахло м’ятою та дитячим пресипанням. На дивані, підібгавши під себе ніжки, сиділа трирічна Оленка й зосереджено малювала пальчиком на запітнілому склі кола. Марії невдовзі мало виповнитися сімдесят, і цей вік вона уявляла собі зовсім інакше. Мріяла про тихі вечори з книжкою, про неспішні прогулянки парком … Читати далі

— І що, вечері не буде? Голос Максима, що увірвався до квартири разом із холодним жовтневим протягом, не містив запитання. Це була констатація факту, вбрана у форму докору. Він кинув ключі на тумбочку, і вони дзенькнули з дратівливою різкістю. Пройшовши на кухню, він демонстративно розчинив дверцята холодильника. Порожнеча, підкреслена самотньою банкою гірчиці та половиною лимона, … Читати далі

Свекруха, яка вважала себе королевою, дочекалася розлучення сина з невісткою, та несподівано для себе отримала замість слухняного синочка розпещеного ледаря, який оселився в неї вдома й почав приводити сумнівних дамочок. Коли ж онук прийшов сказати, що його мати виходить заміж за іншого, Алла Петрівна нарешті усвідомила, що власними руками зруйнувала не тільки подружжя сина, а … Читати далі

— Ти що, серйозно збираєшся цим годувати мого сина?! Голос свекрухи, Ганни Степанівни, рознісся ранковою кухнею так гучно, ніби хтось навмисно увімкнув старе радіо на повну потужність. Вона вже стояла біля відчиненого холодильника, насупивши брови, і з таким виразом обличчя розглядала полиці, наче шукала там щось заборонене. Мар’яна саме заварювала свіжу каву. Вона глибоко вдихнула … Читати далі