Автор Романович

– Ти впевнений, що тобі нічого не потрібно в крамниці? – перепитала Ганна. – Ні, йди вже, – відповів Борис. Здавалося, Борис поспішав її випроводити. Ганна зітхнула. Останнім часом чоловік став дратівливим. Однак вона вирішила не надавати цьому значення і… Продовжити читання →

– А чого з нами? В твоєї мами дочка є, нехай вона до Ліди йде. Де це бачено, щоб маючи рідну доньку з невісткою жити? – Вероніка слів не вибирала, коли пояснювала моєму сину, що я з ними жити не… Продовжити читання →

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому. Ех, а які за ним дівчата ввивались у молодості, але він з усіх Раїсу вибрав. Любив її… Продовжити читання →

– Олю, я не знаю, як тобі сказати… – голос матері тремтів і зривався. – У мене дуже погані новини. Мені потрібно терміново лягати на втручання. Якщо не зроблю – потім може бути вже надто пізно. Оля на мить затамувала… Продовжити читання →

Коли Настя зайшла у квартиру, вона відразу ж зрозуміла – тут хтось побував. Вона була педантом і нізащо б не вийшла з дому, залишивши килимок загнутим. І двері вона завжди в кімнати зачиняла, а зараз вони були відчинені. Думати тут… Продовжити читання →

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син…. Продовжити читання →

 А якщо твоя дружина мені не подобається, Владик? – Алла Вікторівна постукала наманікюреним пальцем по келиху з червоним. У її голосі звучало роздратування. Дарина завмерла із салатником у руках. До останнього дівчина сподівалася, що свекруха просто придивляється до неї. Адже… Продовжити читання →

– У цій родині двічі те саме не подають! – гаркнув Аркадій Степанович, жбурляючи тарілку з супом на підлогу. Порцеляна розлетілася на дрібні уламки, бризки супу залишилися на стінах і кухонних шафках. – Ти що, Аліна, думаєш, я це їстиму?… Продовжити читання →

– Доню, як ти? Як син? До речі, ім’я вже придумала? – Немає в нього імені. Нехай нові батьки називають потім, як хочуть. Залишу я його, мамо… Нікому ми не потрібні, одні на всьому білому світі – Зоя, вам дитину… Продовжити читання →

“– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час… Продовжити читання →