Романович

— Звільняй кімнату, дитино. Ти тут просто приписана, а справжня господиня має думати про всю родину, а не лише про власні вигоди. Ця оселя належить моєму синові, він її купував, отже, його слово вирішальне. Марія Іванівна стояла на порозі кабінету, опершись на одвірок, і пильно дивилася на мене з-під окулярів. У її погляді не було … Читати далі

— А ти справді думаєш, що він щовечора затримується на нарадах тільки заради вашого спільного майбутнього? Ці слова незнайомки збили мене з ніг швидше, ніж будь-яка відверта правда. — Хто це говорить? — тільки й змогла видушити я, міцніше притискаючи слухавку до вуха. На плиті саме стихало яблучне варення з корицею. У квартирі стояли затишні … Читати далі

Ранок видався сирим і непривітним, проте для Аліни це був звичайний робочий день. Вона застібнула пальта, перевірила сумку і спустилася до машини, де за кермом уже сидів її чоловік Тарас. Їхній шлюб тривав уже третій рік, обом було за тридцять, за плечима кожен мав минулі стосунки та певний життєвий досвід. Офіси подружжя розташовувалися на одній … Читати далі

— Якщо ти зараз їх не виставиш, ми нікуди не поїдемо і все наше життя піде шкереберть, розумієш? — запитала Соломія, дивлячись чоловікові просто у вічі. Остап мовчав, нервово крутячи в пальцях важку в’язку новеньких ключів. Ці ключі мали стати перепусткою у зовсім інше буття, про яке вони потай мріяли останній рік. Мрія була проста, … Читати далі

Осінній вітер тягнув крізь щілини старого балкона, роздмухуючи важкі фіранки у кімнаті. Марія сиділа за круглим дерев’яним столом, рахуючи залишки сімейного бюджету на аркуші в клітинку. Цифри не сходилися з потребами, а попереду маячила зима. Будинок, який колись подарували їй батьки, стояв недобудованим уже п’ятнадцять років. Вони з Максимом планували підняти повноцінний другий поверх, але … Читати далі

— Жінко, ти при своєму розумі таке про мою майбутню невістку плескати на весь базар? — А що я не так сказала? Якщо дівка путящого слова зв’язати не вміє, а син біля неї ходить мов заворожений, то я мушу мовчати? Саме з цієї короткої сварки біля ятки зі свіжою городиною і почалася пригода, про яку … Читати далі

Дощ періщив у великі панорамні вікна нотаріальної контори, розмиваючи вогні вечірнього міста в одну тьмяну пляму. Нотаріус Максим, чиє обличчя вже набуло стійкого сіруватого відтінку від хронічного недосипу та літрів міцної кави, механічно вбивав дані до Єдиного реєстру спадкових справ. Перед ним лежала папка з документами покійного Аркадія Степановича — самотнього дивака, який залишив по … Читати далі

— А де ігристе? У нас учора закінчилося, — ліниво протягнув Гліб, чухаючи груди під шовковим халатом Марини. Він навіть не повернув голови в її бік, продовжуючи дивитися якийсь кліп по музичному каналу, де напіводягнені дівчата звивалися в неоновому світлі. Халат, який Марина купила собі в Мілані, сидів на ньому безглуздо, ледь сходячись на животі. … Читати далі

Травневе сонце заливало вітальню родини Волконських золотистим світлом. За великим столом, накритим білосніжною скатертиною, зібралися родичі та близькі друзі. Привід для зустрічі був особливий — шістдесятиліття Алевтини Сергіївни, матері Тараса. Ірина поправила складку на своїй сукні смарагдового кольору й кинула погляд на чоловіка. Тарас сидів поруч із матір’ю, періодично поглядаючи на годинник. Його обличчя виражало … Читати далі

Невістка вирішила, що я зобов’язана залишити дачу заради її матері: після 6 візитів я поставила умову Я саме перелічувала накладні в підсобному приміщенні, коли заверещав домофон. На порозі стояла Ніна, сестра мого колишнього чоловіка. Без дзвінка, без попередження – прийшла до крамниці в розпал робочого дня. Я працюю старшим продавцем у крамниці будівельних матеріалів. У … Читати далі