Романович

Зінаїда була бабою не злою, але злопам’ятною. Образи вона не збирала – вона їх складала. Як картоплю у льох: акуратно, за сортами, із запасом на зиму. І коли льох наповнювався – Зінаїда вживала заходів. Чоловік її Григорій, був трактористом. Мужик видний: плечистий, вуса – що в Коцюбинського, руки – хоч цвяхи забивай. Трактор свій він … Читати далі

— То я не збагну, ти справді вирішила залишити моїх батьків на самоті з тим городом цієї суботи? Голос Тараса звучав не стільки сердито, скільки розгублено. Він відклав свій телефон на стіл і подивився на дружину так, ніби вона щойно запропонувала щось зовсім позбавлене глузду. Він говорив про майбутні вихідні буденним тоном, як про купівлю … Читати далі

—  Ви вважаєте абсолютно нормальним просто взяти й з’їсти чужу їжу без дозволу, а тепер ще й дорікаєте мені моїм достатком? Моє виховання не дозволяє мені опускатися до ваших образ, але залишатися поруч с тими, хто не має уявлення про елементарну повагу, я точно не збираюся. Поїздка в плацкартному вагоні завжди обіцяє несподівані знайомства, але … Читати далі

— У батька є інша, — заявила дочка матері, проте вона не очікувала, якою буде її реакція. Арина любила батька, він завжди здавався їй надійним чоловіком. Його спокійний голос, твердий характер і теплі обійми викликали в неї відчуття захищеності й упевненості в тому, що все буде добре, що б не сталося. Скільки Арина себе пам’ятала, … Читати далі

– Олено, дивися що я знайшов, – Ігор увійшов у спальню з моїм телефоном у руках та усмішкою на обличчі. – Сто шістдесят тисяч премії! Непогано! Я вже прикинув: сімдесят п’ять тисяч мамі на ремонт кухні, п’ятдесят – братові на перший внесок за машину, решта – нам на відпустку. Що скажеш? Я сиділа за ноутбуком, … Читати далі

— Перепрошую… ви, мабуть, помилилися квартирою? — Анна стояла у дверях власної кухні й не вірила своїм очам. Пізній вечір, вона щойно повернулася після виснажливої зміни в аптеці. Підіймалася сходами й почула музику зі своєї квартири — незнайому попсу й чужі голоси. Двері були прочинені. На її кухні господарювали зовсім незнайомі люди. Кремезний чоловік у … Читати далі

Світлана Петрівна завжди вважала себе зразковою матір’ю та винятково дипломатичною жінкою. Коли подруги скаржилися на своїх невісток, вона лише посміхалася, запевняючи всіх, що правильний підхід та ласка здатні розтопити будь-який лід. На її думку, конфлікти виникали лише там, де бракувало мудрості. Проте теорія часто розбивається об практику, особливо коли на порозі з’являється майбутнє твоєму єдиному … Читати далі

– Оксано, я серйозно. У суботу привожу дітей до восьмої ранку, заберу ввечері. Тобі все одно робити нічого – вихідний же, – сестра Віка стояла у дверях моєї квартири з візком, в якому спав однорічний Тимофій, а поруч тупцювали п’ятирічна Соня і трирічний Марк. Я тільки відчинила двері – у халаті, з чашкою кави в … Читати далі

«Наша дочка посидить удома, племіннику путівка потрібніша!» — заявив чоловік. А ввечері знайшов біля дверей свої речі й упаковку дитячого приладдя. Червоний маркер неприємно скрипнув по глянцевому папері. Семирічна Катруся старанно зафарбовувала клітинку з цифрою «дванадцять» на настінному календарі. — Мамо, залишилося всього вісім днів! — дівчинка повернулася до Ніни, демонструючи перемазані фломастером пальці. — … Читати далі

— Аню, раніше ти готувала краще. Та й мала кращий вигляд, чесно кажучи, — чіплявся чоловік. Але справа виявилася не в Анні. Увечері на кухні пахло білими грибами та лавровим листом. Анна поставила перед чоловіком тарілку супу, поряд поклала скибку домашнього хліба, яку щойно вийняла з духовки. Шкірка хрустіла, м’якуш був повітряним — саме таким, … Читати далі