Романович

-Мамо, не плачте! Тепер все буде добре. Ви це забудете, як поганий сон, – шепотіла Ірина, вкриваючи колишню свекруху теплим пледом. – Завтра з Андрійком ми приїдемо за Вами і поїдемо до мене в село. Вам сподобається у нас, мамо. Свіже молоко, мед, чисте повітря. По щоках Ніни Вікторівни потекли сльози. *** П’ять років тому … Читати далі

Наталя прокинулася від наполегливого дзвінка мобільного телефону. За вікном ще не світало, на циферблаті тільки восьма хвилина на четверту. Перше серпня — понеділок, ранок. Поруч Віталій незадоволено застогнав, різко натягнув подушку на голову, намагаючись заглушити дратівливий звук. — Алло?.. — голос Наталі тремтів, сонний, хрипкий. — Наталонька, це Валентина Іванівна, сусідка твоєї мами, — в … Читати далі

— Не буду я з нею жити, батьку! Не змусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – Олег був сам не свій, геть забувши про те, що та, про кого він говорив, укладала спати його сина в сусідній кімнаті. — Ти, Олежку, … Читати далі

— Ну як тобі? — з захопленням у голосі спитала Ірина у свого чоловіка. — Це щось неймовірне! — відповів їй Олексій. Він вже годину ходив по квартирі й роздивлявся меблі, які зранку привезли майстри. У повітрі витав запах свіжого ремонту та нових меблів. — Вітальню більш-менш облаштували, завтра привезуть ліжко в спальню. А зі … Читати далі

Холод проникав у кожну щілину, пробирався під одяг, зміївся по підлозі, змушуючи Ваню притискати коліна до грудей. Він сидів на старому, облізлому дивані в кутку гаража, притуливши до себе пошарпаного плюшевого зайця. Сіра бетонна підлога була холодною і вологою, а стіни, вкриті іржавими плямами, здавались живими, ніби спостерігали за кожним рухом. У кутку височили старі … Читати далі

– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти зможеш тут заночувати, – спокійно мені каже син. Я промовчала, бо була дуже втомлена з дороги, адже приїхала додому у відпустку під самий Новий рік, довго стояли на кордоні, я замерзла, хотіла прийняти душ, та і їсти хотіла, тому не стала … Читати далі

– Слухай, Юля, я так більше не можу! Давай квартиру знайдемо та з’їдемо?! – пошепки промовив Стас, зачинившись із дружиною у ванній кімнаті. – Стасе, ми не потягнемо іпотеку, або орендовану квартиру. За машину ще не розплатилися… – відповіла Юля, хоча в душі розуміла – чоловік тисячу разів має рацію. – Ні, Юль! Я сьогодні … Читати далі

Треба щось робити, адже вона зранку нічого не їла… Настя, відкрий, ну хоч на хвилиночку… — Мамо, марно, нічого не допомагає, може, швидку викликати… — Аня, заспокойся, треба поговорити з нею…. — Як поговорити? Вона ж не відкриває, уявляю, скільки сліз виплакала… бідна дівчинка… Три жінки, виснажені ситуацією, приречено дивилися одна на одну біля дверей … Читати далі

Прийшли, якось задоволено і ніби зраділо, подумала Галина Степанівна. Вона, обережно спостерігала з-під опущених вій за молодою, гарною жінкою та двома дітьми – хлопчиком та дівчинкою. Хлопчик був старшим, років одинадцять, дівчинці – близько п’яти. Хлопчика звали Андрій, дівчинку Емілія. Галина Степанівна точно знала імена дітей, так називав їх батько. – Ти дивись! Треба ж, … Читати далі

– Ми обов’язково щось придумаємо, прошу тебе, тільки не поспішай приймати неправильні рішення, – каже мені Михайло. Він проти того, щоб я в свої 67 років ще раз в Італію їхала. Я там була майже 15 років, повернулася всього 2 роки назад, якраз на свій 65-річний ювілей. Тоді і вирішила, що зав’язую із заробітчанством, і … Читати далі