16 Травня, 2026

Автор: Романович

– Якби не мати, я б ніколи сюди не приїхала! – з порога кинула сестра
Uncategorized

– Якби не мати, я б ніколи сюди не приїхала! – з порога кинула сестра

– Якби не мати, я б ніколи сюди не приїхала! – з порога кинула Олена, стискаючи в руці мокру парасольку. Брат Костя стояв у передпокої. – А я думав, ти й заради неї не приїдеш, – сказав він холодно. Дощ лив стіною. Старий будинок рипів під натиском вітру, ніби видихав біль, що скупчився за роки. […]

Read More
Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати?
Uncategorized

Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати?

– Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко вирішити всі питання. – А чого я маю переїжджати? – здивовано запитала я свою сестру. – Тому що це моя бабуся, і я – її пряма спадкоємиця, […]

Read More
Чому мій шлюб розпався за пів року — історія однієї свекрухи, яка не знала меж
Uncategorized

Чому мій шлюб розпався за пів року — історія однієї свекрухи, яка не знала меж

Лєра вже допивала каву, коли пролунав дзвінок у двері. «Дивно, хто це може бути так рано? Може, Вітя щось забув?» — промайнуло в її голові. Їхнє весілля з Віктором відбулося лише три дні тому. Відпустку вони вирішили відкласти — фінансів не вистачало, тож насолоджувались першими днями шлюбу вдома. Сьогодні Віктор пішов на роботу — вперше […]

Read More
Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину.
Uncategorized

Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину.

Микола цілий день на роботі все думав про свою дружину Ірину. Вона вчора зварила обід і почала генеральне прибирання в квартирі! Його це так порадувало, але він не подав виду, боячись наврочити… Ніби ж нічого особливого не сталося? Так, але до цього моменту все було інакше… Ірина, його весела Іринка, сумувала за донькою, якої не […]

Read More
Андрійко побачив автобус, що наближається по сільській дорозі, і, кинувши м’яч, побіг до зупинки щосили. Клітчаста сорочка розстебнулася, світле волосся здіймалося від вітру.
Uncategorized

Андрійко побачив автобус, що наближається по сільській дорозі, і, кинувши м’яч, побіг до зупинки щосили. Клітчаста сорочка розстебнулася, світле волосся здіймалося від вітру.

Андрійко побачив автобус, що наближається по сільській дорозі, і, кинувши м’яч, побіг до зупинки щосили. Клітчаста сорочка розстебнулася, світле волосся здіймалося від вітру. «Мамо, мамуся приїхала» – тільки й міг думати Андрійко на бігу. Але Люба вийшла з автобуса не одна, – поряд з нею йшов повненький чоловік, у світло-сірому костюмі. Він йшов поряд з […]

Read More
Гості почали збиратися ближче до обіду. Павло допомагав накривати на стіл, Катруся гралася, а Марія контролювала процес, не забуваючи робити зауваження невістці на кожному кроці. — Ганно, ти забула покласти виделки на стіл, — нагадала вона
Uncategorized

Гості почали збиратися ближче до обіду. Павло допомагав накривати на стіл, Катруся гралася, а Марія контролювала процес, не забуваючи робити зауваження невістці на кожному кроці. — Ганно, ти забула покласти виделки на стіл, — нагадала вона

Марія завжди вважала, що в її домі все має бути за її правилами. Вона любила збирати родину за великим та багатим столом, особливо на свій День народження. Щороку приходили син Павло з дружиною Ганною, онучка Катруся, сестра Валентина та ще кілька родичів. Марія готувалася до свята заздалегідь: меню складала сама, кожному гостю призначала місце, а […]

Read More
– Ларисо, це мій дім, і я тут господиня. А ти на свій ще не заробила. Тому це ти в мне живеш, а не я у тебе. Тобі зрозуміло?
Uncategorized

– Ларисо, це мій дім, і я тут господиня. А ти на свій ще не заробила. Тому це ти в мне живеш, а не я у тебе. Тобі зрозуміло?

– Твоя мама може і в літній кухні пожити, – каже Лариса, моя невістка. – Я не можу їй цього сказати. Вона ж образиться, – проситься мій син Іван. – Нічого тобі не можна довірити, – каже невістка. – Тоді я сама спробую її переконати, думаю, що мені вдасться, адже ми з нею як-не-як подруги, […]

Read More
Не рідна вона їм, цим п’ятьом… А хіба скажеш….
Uncategorized

Не рідна вона їм, цим п’ятьом… А хіба скажеш….

У Єгора не стало дружини. Так і не змогла відійти від останніх пологів. Тут хоч журись, хоч не журись, та п’ятеро хлопців залишилося. Старшому, Миколці, дев’ять. Іллюші – сім. Близнюкам Сашку та Льоші по чотири. І молодшій лише три місяці, Оленці, донечці довгоочікуваної… Ніколи сумувати, коли діти їсти просять. А покладе всіх, опівночі сидить на […]

Read More
– Рідна земля сили дає, а чужа лише забирає! – тихо сказала баба Віра, прощаючись з Галею. – Прощавай, не побачимось ми більше…
Uncategorized

– Рідна земля сили дає, а чужа лише забирає! – тихо сказала баба Віра, прощаючись з Галею. – Прощавай, не побачимось ми більше…

Галина Федорівна вийшла на ґанок. Літня жінка часто зустрічала світанок – звикла. В молодості доводилося рано вставати на роботу – то буряк полола, то корів на місцевій фермі доїла. Це потім, коли вона вже у місті жила, там можна було поспати довше – чоловік нею опікувався, не хотів, щоб дружина працювала. А вона й не […]

Read More
Пізно, третя година ночі. Сидимо з другом в машині, раптом стук у вікно. Я це запам’ятаю на все життя
Uncategorized

Пізно, третя година ночі. Сидимо з другом в машині, раптом стук у вікно. Я це запам’ятаю на все життя

Я на все життя запам’ятаю емоції, які прокинулися в мені, коли я дивився в слід цим двом «жебpaкам». Глибока ніч. Ми з другом сидимо в машині, їмо гамбургери і картоплю з Макдональдса. Тут у вікно хтось несміливо постукав. Відкриваю. стоїть мужичок, на вигляд явно з села, а позаду нього біля картатих сумок пацан років 10-ти.  […]

Read More