Автор Романович
– Це ти в усьому винна! – кричав Іван, міряючи кроками кухню матері. – Якби ти тоді допомогла, якби поговорила з нею, все могло б бути інакше! Антоніна Сергіївна мовчки слухала, не намагаючись перебити чи заперечити, хоча вислуховувала все це… Продовжити читання →
Коли Ірина прийшла додому, її чоловік – Євген – уже порався на кухні. – Привіт, – сказав він, – що так довго? – З дівчатами в кафе посиділи, – відповіла Ірина, вішаючи пальто і прибираючи на полицю туфлі. – І… Продовжити читання →
– Миколо, синку, приїжджай швидше! Благаю тебе, рідний мій! Усі справи кидай і приїжджай. Біда в мене! – зателефонувала синові Зоя Олексіївна. Мама плакала в трубку, і серце Миколи здригнулося. Він уже зібрався за давно сформованою звичкою відмовити матері, пославшись… Продовжити читання →
– Так… Не зрозуміла… А що в мене з дверима? Зсередини чи що, зачинені? – дивувалася Ольга, намагаючись вставити ключ у замкову щілину. – Це що ще за номери! Не встигла вона зрозуміти, що відбувається, як двері відчинилися, і їй… Продовжити читання →
– Федоре, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підняв очі й усміхнувся. – Нумо, крутанись! Дуже гарна. Тобі дуже личить! – ніжно промовив чоловік. – І мені сподобалося… Я весь магазин облазила, думала, піду без покупок! І в останній… Продовжити читання →
Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожний день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Я не вважаю подарунком особисто мені те, чим ми користуємось обоє, але Юра цього не розуміє. То чайник мені подарує,… Продовжити читання →
В Італії я вже 20 років гарую, не покладаючи рук. Все заради своїх синів. Мій колишній залишив мене з двома дітьми на руках і пішов до іншої, тож розраховувати я могла лише на себе. Треба було якось ставити хлопців на… Продовжити читання →
Не думала, що колись писатиму щось подібне, але сьогодні сталося щось абсолютно неймовірне. Поділитися цим просто необхідно, адже навіть через кілька годин я досі під враженням! Десять років тому мені подарували сережки. Дорогі, за моїми мірками, і неймовірно гарні! Я… Продовжити читання →
Аліна втомлена йшла по тротуару до школи. Її знову викликали до директора: втретє за цю чверть. Довелося попросити напарницю підмінити її увечері на складі. Вони часто виручали одна одну, оскільки для обох упаковка товару в інтернет-магазині просто підробіток. Гроші платили… Продовжити читання →
– Мирославе, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала дружина, але слухавка фонила, тому розмову Мирослава з Мариною почули і його друзі, які разом з ним йшли з роботи і вмовляли його хоч раз з… Продовжити читання →