Романович 
“– Маріє, весілля не буде, – голос подруги був тихий, майже не живий. – Що?! Олено, ти жартуєш? – Ні, не жартую. Все скасовується! Я потім поясню, – вона повісила слухавку, не давши мені поставити жодного запитання Олена – моя подруга дитинства. Ми росли в одному дворі, разом бігали на дискотеки у старших класах, ділилися … Читати далі
– Доню, мені жити нема де! Вони мене вигнали. Як… Як собаку! Ти… Ти ж не залишиш мене на вулиці? З такою новиною Марина зателефонувала дочці, з якою востаннє розмовляла три роки тому. І то це було важко назвати розмовою. Так, обмін привітаннями у черзі в крамницю. – Віка, ми ж зі Славиком не були … Читати далі
– Хочу я, Вірочко, з тобою Великдень зустріти, – каже мені Михайло і запрошує мене до себе в село. – Я б з радістю, Михайле, але ти знаєш, що у мене діти, і син з невісткою, і дочка з зятем – усі до мене прийдуть. Вони ж так чекали на мій приїзд. – І я … Читати далі
— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий чоловік! Нізащо не кину тебе… Він не міг повірити, що це правда. Настрій і Ігоря був поганим… Марина прожила заміжньою двадцять п’ять років, і всі ці роки … Читати далі
— Забирати додому не стану! Ви їй навіщо сказали? На що сподівалися? Я ж просила — всі новини тільки через мене! А ви що? Не послухалися? Чудово! Тепер вона — ваша проблема! Валентина вийшла з кабінету лікаря. Гучно грюкнувши дверима, вона незграбно зацокала по холу лікарні підборами чобіт, потім вийшла з лікарні і сіла в … Читати далі
Сестрі чоловіка 21 рік, вона вирішила нас із чоловіком вшанувати своїм візитом і навіть привела для знайомства свого нареченого. Нареченому, до речі, теж не набагато більше років, цілих 22. І вони дуже хочуть одружитися. А як не хотіти, якщо обставини змушують? Катя на 4-му місяці. Чому раніше про свій стан не сказала? Ну все ж … Читати далі
– Думаю, що буде справедливо, якщо мама свій будинок перепише на Тараса, – заявила раптом в неділю невістка, коли ми всі сиділи за святковим столом. Ніхто не збирався починати розмову про спадщину, але дружина мого брата вміє щось таке сказати, щоб зіпсувати всім настрій. – Віро, зараз не час і не місце про це говорити, … Читати далі
— Зайчику, мені треба дещо тобі сказати, — мовив Євген, обіймаючи дружину. — Кажи, любий. У тебе, напевно, для мене сюрприз, — запобігливо відповіла Віка, очікуючи повідомлення про черговий подарунок чи подорож. — Ну… — Євген завагався й не знав, що сказати, він боявся реакції дружини. – Розумієш, це, звісно, сюрприз, але не з тих, … Читати далі
– Не зрозуміла, доню, ви що, нам з бабусею навіть на Великдень гостинців не передасте? – здивовано питаю я у Тетяни по телефону. – Ну яка ковбаса? Мамо, нам самим ледве вистачає, – почала скаржитись донька. – І чому ти мені це кажеш? Ти у Володі попроси, він тобі теж син. Тетяна моя ще кілька … Читати далі
Лариса прокинулася з тяжкістю у всьому тілі. Кімната пливла, кружляла, відмовлялася стояти на місці. У Лариси горіла шкіра, а зсередини прозирала крига, наче вона одночасно опинилася на розпеченій пательні, та в морозильній камері. Рука потяглася до тумбочки, намацала градусник – старий, ртутний, ще від бабусі, тягала його з собою з квартири у квартиру. Лариса струснула … Читати далі