Романович

— Увага! Я 32-річна студентка першого курсу, а не чиясь турботлива мамочка, яка прийшла перевіряти якість супу в їдальні та чистоту килимів! — зі сміхом вигукнула Ганна, коли її воп’яте видалили з загальної групи первокурсників. — Досить видаляти мене зі списків, дайте нарешті дізнатися розклад пар! У тридцять два роки життя Ганни рухалося по цілком … Читати далі

— Мар’яно, ти мене чуєш? Це пані Галина з маминого поверху. Я довго вагалася, чи телефонувати тобі, але сьогодні вже не витримала. У квартирі вашої мами другий день ходять незнайомі люди. До того там майже два місяці щось ремонтували, а тепер чоловіки приходять із рулетками, фотографують кімнати, балкон, навіть коридор біля ліфта. Один сьогодні питав, … Читати далі

— Я тобі роблю колосальну послугу, невже не доходить? Цей старий хлів за рік остаточно розсиплеться, і ми будемо раді хоч комусь віддати ділянку за безцінь, лише б щороку не сплачувати податки. Голос брата в динаміці мобільного звучав упевнено, з тією знайомою зверхністю, яку він завжди вмикав, коли брався повчати інших. Я тримала телефон плечем, … Читати далі

Кришталеві келихи на довгих ніжках відбивали м’яке світло ресторанних люстр, а важкі білі скатертини спадали до самої підлоги рівними, бездоганно випрасуваними складками. Зала заміського комплексу потопала у пахощах живих лілій та пряних трав, що доносилися з кухні. На центральному столі, розрахованому на найближчу родину молодят, височіли ярусні тарілки з закусками, охолоджувалися пляшки витриманого шампанського, а … Читати далі

– Ти витратила мої гроші, – вісімнадцятирічна дівчина навіть не моргнула, акуратно поправляючи на столі роздрукований банківський витяг за тринадцять років. – Пенсія зі втрати годувальника від держави виплачувалася на моє утримання! Ти не мала права витрачати її на комуналку, продукти для спільного столу та репетиторів. – Ми йдемо до юриста. Або ти переписуєш на … Читати далі

Важкі вхідні двері завжди причинялися з глухим скрипом, але того листопадового вечора залізо брязнуло об одвірок так різко, ніби відрізало одну частину життя від іншої. Надія стояла в коридорі, застібаючи потерте пальто тремтячими пальцями. Ґудзик вислизав, руки мерзли, хоча в помешканні панувала задуха. У кутку біля порога лежав Андрій, скрутившись на килимку, не скинувши навіть … Читати далі

– Він нікуди не піде. Я вже сказала вчительці, що Сашко не займатиметься, – заявила Зоя Петрівна. – У сенсі – не займатиметься? – Наталя здивовано глянула на свекруху. – У прямому. Сама знаєш, йому зараз не до школи. – А чому ви вважаєте, що можете вирішувати все за нас? – Тому що я маю … Читати далі

— Мамо, я хотів із тобою серйозно поговорити. Тільки ти одразу не ображайся, добре? — Тарас поставив чашку на стіл і посунув телефон убік. — Я вчора ввечері сів, усе порахував. У тебе пенсія сім тисяч гривень, квартира своя, живеш одна. Комунальні частково перекриває субсидія, їси ти небагато. Якщо хоча б кілька тисяч щомісяця даватимеш … Читати далі

— Ти ж невістка, ти й мусиш кинути все і бігти доглядати мою маму, бо хто ти взагалі така в нашій родині без нас? Ось так просто, без привітань і без запитань про те, як моє здоров’я, почалася суботня розмова телефоном. Дзвонила зовиця Вікторія. Я стояла посеред кухні з мискою, де якраз почала збивати яйця … Читати далі

— Тобі що, тарілки борщу для рідних людей шкода? Оксана завмерла з ополоником у руці й відчула, як усередині все просто холоне. Вона дивилася на велику п’ятилітрову каструлю, від якої ще йшов теплий пар, і на чотири порожні скляні банки, які невістка так звично виставила на стільниці. — Мені шкода не борщу, Світлано, — відповіла … Читати далі