Романович 
– Доню, як ти? Як син? До речі, ім’я вже придумала? – Немає в нього імені. Нехай нові батьки називають потім, як хочуть. Залишу я його, мамо… Нікому ми не потрібні, одні на всьому білому світі – Зоя, вам дитину приносити на годування? – Ні, я ж казала. Відмову писатиму. Медсестра похитала головою та вийшла. … Читати далі
“– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати… Електроніка для дому Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама … Читати далі
“— Мишко, ми п’ять років чекаємо. П’ять. Лікарі кажуть – дітей у нас не буде. А тут… — Мишко, дивись! — я застигла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою. Ранкова прохолода липня пробирала до кісток, але те, що я побачила на лаві, змусило … Читати далі
“– Тату, ти що, кота завів? – здивувалася дочка Людмила, яка приїхала на вихідні Петро Васильович із роздратуванням дивиться у вікно. Ось знову цей рудий кіт сидить на його грядках! Вже третій день поспіль. Спочатку помідори пом’яв, вчора в огірках спав, а сьогодні взагалі – просто на молодій капусті влаштувався. – Ішов би ти до … Читати далі
– Ти що, копаєшся в моїх речах? – А ти що, одружений? Вони дивилися один на одного. Він – у рушнику, тільки з ванної. Вона сидить на дивані біля його барсетки. Паспорт випав із її рук. Даша почувала себе так, наче хтось щойно копнув її під дих. Мозок метався між панікою та виправданнями. Ще п’ять … Читати далі
– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька. Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею, – кажу доньці, зайшовши в хату. Я додому приїхала, про свій приїзд всіх заздалегідь попередила, … Читати далі
У мене дорослі син та донька. Ми з чоловіком важко працювали, аби дати їм все найкраще. Навіть їхали в Німеччину на заробітки, аби купити їм квартири після весілля. Хоча така “доброта” погано відгукнулася. У чоловіка проблеми зі спиною, заробив грижу. Тепер йому важко навіть підняти пакети з продуктами чи піднятися на 5 поверх додому. І … Читати далі
Яка ж у нього дружина страшна, як він із нею тільки живе… Марина плакала щодня. Хоча і це їй давалося важко. Обпалені повіки толком навіть закриватися не могли. Кожен вихід із дому давався їй важко. Як фізично, так і морально. З усіх боків вона чула здавлене: «Яка ж у нього дружина страшна, як він із … Читати далі
“– Ти віддав ключі від нашої квартири хлопцям, яких ніколи не бачив? – Запитала Варя розгубленого чоловіка – Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустку тільки в жовтні. Каті треба до школи, Даня у вересні в садок піде, а я якраз наприкінці вересня маю вийти з декрету. – … Читати далі
“– Тату, ти що твориш? Це ж безхатько! Ми не притулок! – Доню, – м’яко, але твердо сказав Андрій, – він – людина. Він втратив пам’ять. Він не знає хто він. А Мухтар знайшов його. Виходить, – доля! В глибокій осені свого життя, коли сивина вже покрила скроні, а очі стали пронизливими від мудрості прожитих … Читати далі