Романович 
— Чули про Поліну? Дітей покинула, чоловіка залишила, з роботи звільнилася й поїхала! Куди? А хто його знає! Телефон вимкнений, сторінки в соцмережах зникли! Чого їй не вистачало? Напевно, коханця знайшла та втекла до нього! — У мене все добре, — відповідала на всі питання Поліна, уникаючи погляду. — Точно? — Точно! Можна було й … Читати далі
— А ти не хочеш допомогти йому сам? Своїми грошима? Сергій застиг. На секунду. А потім розсміявся: — Ір, ну ти що. У нас же спільний бюджет. Яка різниця, чії гроші. Головне — родина. Ірина терпіла довго. Не тому, що була слабкою — навпаки. Вона звикла бути сильною. Звикла все витягувати сама: і будинок, і … Читати далі
Мати розгорнула ковдру, покивала. – Дякую, звичайно. Хоча я більше на новий холодильник розраховувала. – Мамо, холодильник коштує, як половина моєї зарплати, – Марк сів за стіл. – На свято дарують те, що можуть. – Раніше могли, – буркнула Валентина Ірина відкрила банківську програму і дивилася в екран. Мінус п’ятнадцять тисяч на місяць. Знову. Вона … Читати далі
“— Ось вона! Наша рятівниця! Та, що подарує нашій родині спадкоємця! Олег підвівся. Він став поруч із ними. І жодного разу не подивився в бік дружини — «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу. — Шанси… — … Читати далі
– Синку, мені не вистачає грошей на життя. Щомісяця надсилай мені дві тисячі гривень. – Чому я? А як же твоя донька і внучка, якій ти відписала квартиру? Валентина була приголомшена, коли свекруха заявила, що переписала свою квартиру на єдину внучку Вікторію. Ніхто з присутніх не зрадів цій новині, окрім самої дівчини та її батьків. … Читати далі
– Як я тепер без тебе? Що мені робити? Навіщо мені далі жити? – По його щоках текли сльози, а в душі зяяла порожнеча. Там тепер замість серця була чорна дірка Валерій був закоханий в Ірину ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудого ластовиння на носі. Саме такою він побачив її вперше і ще … Читати далі
– Микитівно! Ну, скільки можна? У неділю хоча б ми можемо поспати досхочу? – бризкаючи слиною заволала сусідка Кожний ранок Марії Микитівні починався однаково. Рівно о шостій вона вставала з ліжка і йшла на кухню. Випивала склянку води з лимоном, бо колись у журналі вичитала, що це корисно для організму, розчиняла вікно в будь-яку пору … Читати далі
Біля воріт сидів брудний пес – через три тижні Ганна зрозуміла, навіщо його послала доля Ганна побачила його в понеділок уранці, коли виходила до машини. Сидів біля їхньої брами, як прив’язаний. Великий, кудлатий, брудний настільки, що породу не розбереш. Дивився на неї такими очима. Господи, у цих очах була ціла історія! Біль, надія, і ще … Читати далі
— Бабо Алло! — вигукнув Матвій. — Хто вам дозволив тримати вовка в селі? Алла Степанівна гірко заплакала, побачивши зруйнований паркан. Вона вже не раз підпирала його дошками та лагодила трухляві стовпчики, сподіваючись, що огорожа протримається, поки вона збере достатньо грошей зі своєї маленької пенсії. Але не судилося! Паркан упав. Вже десять років Алла справлялася … Читати далі
– Боже, Сергію, і ти ще питаєш? Більшого щастя для мене не може й бути! Ти ж знаєш, яке у мене здорове та сильне серце. І я готовий будь-якої хвилини, якщо знадобиться, віддати його вам, щоб врятувати ваше життя, як ви врятували моє Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло … Читати далі