Романович

Ранковий туман над селом стелився низько, чіпляючись за пожовклі кукурудзяні стебла й сухий бур’ян при дорозі. Був початок вересня — та особлива пора, коли сонце ще гріє по-літньому щиро, але повітря на світанку вже пахне димом, терпким листям горіха і вологою, холодною землею. Галина вийшла на ґанок о шостій ранку. Її натруджені пальці звично зав’язали … Читати далі

– Вірочко, сонечко, до нас за два дні приїжджає моя сестра. – Одна? – Ну, як вона може приїхати одна, у неї чоловік, діти. Вони на два тижні. Більше їм нікуди вибратися. Родичів близьких немає. – Все зрозуміло. Ти не міг їй відмовити. Вітаю! – Як я відмовлю? Танька ж моя сестра! – Андрію, ти … Читати далі

— Вона цілий тиждень демонстративно поверталася спиною до трирічного онука й казала йому: “Іди звідси, я ж погана, по-твоєму!” — обурено ділилася Марина з подругою за чашкою чаю. — А дитина просто розмовляла уві сні й навіть не розуміла, за що на неї затаїли таку дорослу й дивну образу! Надежда Петрівна завжди вважала себе жінкою … Читати далі

— Хлопче, зачекай, навіщо ти це робиш?! Ми спеціально принесли цей самоскид у пісочницю, щоб усі дітки разом гралися, а не для того, щоб його розбирали на деталі! — голосно мовила Олена, намагаючись зупинити бешкетника. У той самий момент із сусідньої лавочки підхопилася його обурена мама, готова стати на захист свого сина!  Сонячний вересневий день … Читати далі

— Ми стояли в абсолютно сухому, спекотному полі, де над головою не було жодної хмаринки, і раптом прямо над нами почалася справжня злива! — емоційно розповідала Оксана подрузі за чашкою кави. — Дощ поливав точно в радіусі двох метрів, а за два кроки вбік земля залишалася геть сухою й гарячою!  Липень у той рік видався … Читати далі

— Вони не продаються, я їх спеціально заховала для однієї дівчини, яка щодня приходить із дитячим візочком! — суворо мовила продавчиня пекарні, перекриваючи рукою вітрину. — А тато, усміхаючись, відповідав: так це ж я якраз для цієї дівчини, своєї доньки, і прийшов їх забрати!  Прохолодний листопадовий ранок пахнув сирістю, опалим листям та свіжою випічкою, що … Читати далі

— Ти розумієш, що це не просто відкладені гроші, це цілий мільйон триста тисяч гривень, про які я дізнався абсолютно випадково?! — вигукнув Андрій, розгортаючи виписку з банківського додатка. — Я кілька років думав, що ти заробляєш сталу суму, а ти весь цей час мала власний секретний рахунок!  Суботній ранок у квартирі Олени та Андрія … Читати далі

— Якщо мій свекор ще хоч один день буде ремонтувати нашу кухонну витяжку за допомогою скотчу та старої дитячої ключки, я сама переїду жити в альтанку! — сміючись і одночасно бідкаючись, казала Вікторія подрузі. — Він перетворив нашу кухню на випробувальний полігон для своїх винаходів, а чоловік ще й подає йому інструменти!  Жовтневий ранок починався … Читати далі

Осінній вечір опускався на спальний район міста повільно й сиро. Надія Василівна стояла біля вікна просторої трикімнатної квартири, тримаючи в руках порцелянову чашку з трав’яним чаєм, який давно встиг охолонути. Її погляд ковзав по мокрому склу, за яким мерехтіли тьмяні ліхтарі. Усе своє свідоме життя вона поклала на те, щоб виростити доньку Оксану гідною, щасливою … Читати далі

Надія Петрівна ніколи не любила розповідати людям, що їй важко. Коли кілька років тому не стало чоловіка, вона тихо прибрала його речі, залишивши у шафі тільки улюблений теплий светр, навчилася самотужки розбиратися з квитанціями, дрібним ремонтом і всіма тими домашніми справами, які раніше вони ділили на двох. Син Микола жив окремо з дружиною Інною, мав … Читати далі