17 Травня, 2026

Автор: Романович

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен
Uncategorized

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій. Озирнувся. Перерахував. Дістав із кишені список. Звірився. Ще раз усе уважно оглянув. – Ну? – […]

Read More
Марина чула, як грюкнули двері за подругою свекрухи. А потім і вона сама намалювалася в кімнаті. «Чула все, так?» – кивнула вона на напів зібрані речі, – виправдовуватися не буду, як говорила, так і думаю. Якщо любиш Костика, то пожалій його. Ну навіщо ти йому така? Йому потрібна така, щоб не соромно було людям показати. Та й дітей йому треба, а яка з тебе мати?» Ось тут Марина плакати не стала. Не змогла просто. Закостеніла вся. Швидко дозбирала речі й кулею вилетіла з квартири. Навіть двері за собою не зачинила
Uncategorized

Марина чула, як грюкнули двері за подругою свекрухи. А потім і вона сама намалювалася в кімнаті. «Чула все, так?» – кивнула вона на напів зібрані речі, – виправдовуватися не буду, як говорила, так і думаю. Якщо любиш Костика, то пожалій його. Ну навіщо ти йому така? Йому потрібна така, щоб не соромно було людям показати. Та й дітей йому треба, а яка з тебе мати?» Ось тут Марина плакати не стала. Не змогла просто. Закостеніла вся. Швидко дозбирала речі й кулею вилетіла з квартири. Навіть двері за собою не зачинила

Яка ж у нього дружина страшна, як він із нею тільки живе… Марина плакала щодня. Хоча і це їй давалося важко. Обпалені повіки толком навіть закриватися не могли. Кожен вихід із дому давався їй важко. Як фізично, так і морально. З усіх боків вона чула здавлене: «Яка ж у нього дружина страшна, як він із […]

Read More
Як корисно іноді опинитися у потрібний час у потрібному місці…
Uncategorized

Як корисно іноді опинитися у потрібний час у потрібному місці…

У п’ятницю перед обідом у бухгалтерію зайшла усміхнена Римма Олексіївна. – Дівчатка, все – наказ підписаний, з понеділка я на пенсії, – сказала вона. – Вітаємо, – в один голос відгукнулися чотири жінки різного віку. – А в мене для вас ще одне повідомлення, – сказала Римма Олексіївна, – я попросила начальника сьогодні відпустити всіх […]

Read More
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою
Uncategorized

— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою

— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою. — Галина… — протягнула свекруха. — Ну, хоч ім’я нормальне. Тільки який з неї […]

Read More
І одного разу Наталя застала її вночі на лавці перед будинком — в одній кофті, босоніж. — Поля?! Що ти тут робиш? — Мені снилася мама… Вона стояла в полі. У білому. І махала рукою…
Uncategorized

І одного разу Наталя застала її вночі на лавці перед будинком — в одній кофті, босоніж. — Поля?! Що ти тут робиш? — Мені снилася мама… Вона стояла в полі. У білому. І махала рукою…

У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну, — шепотіла Тося на вухо своїй сусідці Лільці. — Тихіше, — шикнула та у відповідь. — Яка тепер різниця? Діти ж при живому батькові сиротами залишилися. — Ось побачиш, — продовжувала Тося. — Він на […]

Read More
Ех, синку! Сам би пожив поряд із такою сумною і не доглянутою дружиною, то зрозумів би мене
Uncategorized

Ех, синку! Сам би пожив поряд із такою сумною і не доглянутою дружиною, то зрозумів би мене

– Тату, так не можна, – каже мені мій двадцятирічний син після того, як дізнався, що я збираюся розлучитися з його матір’ю. – Чому це? Я тебе виростив, матері її частину майна та заощаджень залишаю. Ну, не люблю я її більше! Ти сам уже дорослий чоловік, з часом зрозумієш, – відповів я йому. – Тату, […]

Read More
─ Світлано, ти що, з глузду з’їхала? Ти що, мою матір вигнала? Ти куди її? ─ Та заспокойся ти. Твоя мама зараз їде додому. Її речі зараз десь між краєм міста і сільським клубом. Ілля хапав повітря, як риба, викинута на берег.
Uncategorized

─ Світлано, ти що, з глузду з’їхала? Ти що, мою матір вигнала? Ти куди її? ─ Та заспокойся ти. Твоя мама зараз їде додому. Її речі зараз десь між краєм міста і сільським клубом. Ілля хапав повітря, як риба, викинута на берег.

─ А знаєш, люба, мама права. Ти у нас дармоїдка, йди працюй! — гримнув Ілля на адресу здивованої дружини. Причому вдарив по столу так, що з краю підскочила ложка. Світлана заціпеніла. Вона абсолютно не знала, що йому відповісти. У її голові закипала каша з образи, злості і здивування. Дармоїдка… Вона, та сама, хто оплачує іпотеку, […]

Read More
Оксано, не їдь в Італію. Там тяжко, то не твоє. Ти ніжна, ти не витримаєш. Я знаю, що кажу. Оксана зніяковіла: – Але ж ти сама справилася. Чому думаєш, що я не зможу? – Бо знаю тебе, – відрубала Ганна. – Краще сиди вдома. Оксана відчула дивний холод у серці. «Хіба ж то справжня подруга? – думала вона. – Чому вона мене відмовляє?» Минув рік. Оксана все-таки наважилася. Позичила гроші, оформила документи і поїхала. Спершу було страшно: інша мова, інші люди, чужий світ. Але їй пощастило: знайшла роботу в одній італійській родині. Господарі виявилися добрими, ставилися з повагою, платили справедливо
Uncategorized

Оксано, не їдь в Італію. Там тяжко, то не твоє. Ти ніжна, ти не витримаєш. Я знаю, що кажу. Оксана зніяковіла: – Але ж ти сама справилася. Чому думаєш, що я не зможу? – Бо знаю тебе, – відрубала Ганна. – Краще сиди вдома. Оксана відчула дивний холод у серці. «Хіба ж то справжня подруга? – думала вона. – Чому вона мене відмовляє?» Минув рік. Оксана все-таки наважилася. Позичила гроші, оформила документи і поїхала. Спершу було страшно: інша мова, інші люди, чужий світ. Але їй пощастило: знайшла роботу в одній італійській родині. Господарі виявилися добрими, ставилися з повагою, платили справедливо

У селі всі знали: якщо хтось їде на заробітки в Італію, то неодмінно про це заговорять на лавках під хатами. Ще кілька років тому першою поїхала Ганна. Вона тоді всім казала, що треба мати силу, терпіння, і що далеко не кожен витримає ту чужину. Її найкраща подруга, Оксана, теж мріяла спробувати, та й грошей заробити. […]

Read More
— Ти купиш мені меблі! — наказала свекруха. У відповідь невістка показала дулю й вимагала забиратися з її квартири
Uncategorized

— Ти купиш мені меблі! — наказала свекруха. У відповідь невістка показала дулю й вимагала забиратися з її квартири

— Ну як тобі? — з захопленням у голосі спитала Ірина у свого чоловіка. — Це щось неймовірне! — відповів їй Олексій. Він вже годину ходив по квартирі й роздивлявся меблі, які зранку привезли майстри. У повітрі витав запах свіжого ремонту та нових меблів. — Вітальню більш-менш облаштували, завтра привезуть ліжко в спальню. А зі […]

Read More
Після зради дружини та друзів чоловік, що розбагатів, повернувся до рідного міста. Біля могили мами він завмер від несподіванки
Uncategorized

Після зради дружини та друзів чоловік, що розбагатів, повернувся до рідного міста. Біля могили мами він завмер від несподіванки

Олексій зупинив автівку. Скільки разів збирався, планував приїхати, але так і не знаходив часу. За життя матері його не було поруч, після її смерті — теж. Спогади про це викликали в ньому огиду до самого себе. Адже потрібно було зовсім небагато — лише струсити його, щоб він зрозумів: світ, який він побудував навколо себе, був […]

Read More