– Ти знову забув забрати сина із садка! – закричала Валерія, ледве стримуючи сльози. – Як ти міг? Це вже вдруге за місяць! – Я працював на роботі, – відповів Антон, намагаючись зберегти спокій. – Ти ж знаєш, як багато у мене справ… – А хто піклуватиметься про нашого сина? Хто? – продовжувала дружина, не […]
– Дядечку, а можете мені зробити бутерброд? – Тихо, майже пошепки запитала дівчинка, переступаючи з ноги на ногу. – Я два дні нічого не їла
Віталій стояв у своєму кіоску з шаурмою, як завжди. День видався нудним, тягнувся повільно, як гумовий. Кілька студентів забігли перекусити – швидко проковтнули свою шаурму, залишили крихти, та запах дешевого одеколону. Водій маршрутки, що щодня повз проїжджав, теж не підвів – прихопив два лаваші на ходу і махнув рукою, як завжди, з усмішкою. А потім […]
– Геть, – тихо промовила мати. – Геть із мого будинку. – Чудово! – вигукнув Валера. – Тільки квартира все одно моя! По закону! Я спадкоємець
– Геть, – тихо промовила вона. – Геть із мого будинку. – Чудово! – вигукнув Валера. – Тільки квартира все одно моя! По закону! Я спадкоємець! – Твоя? – Марія Семенівна засміялася якимсь моторошним сміхом. – Хочеш своє? Буде тобі своє! …Марія Семенівна стояла біля вікна вчительської. У кабінеті було тихо – велика перерва добігала […]
Гості без подарунків, але із претензіями на вишукану вечерю – дружина нагадала про пристойність
У квартирі висіла грозова атмосфера. Ірина зі злістю різала рулет із лаваша з начинкою «сир із часником». Чоловік намагався ходити тихіше за мишу, і навіть маленький Сашко, відчуваючи, що від мами щойно розряди струму не летять, не галасував. Очікувалися гості. Тітка Андрія з чоловіком. – Стіл буде скромним цього разу, – неначе собі, а не […]
Валю, цей новенький знову плаче і маму кличе? – спитала Алла, нічна нянечка в дитбудинку, прийшовши на зміну
– Валю, цей новенький знову плаче і маму кличе? – спитала Алла, нічна нянечка в дитбудинку, прийшовши на зміну. – Вовка? Ні, начебто заспокоївся. Навіть додому тікати припинив, як раніше. Тепер увесь у собі – зосереджений став, – посміхнулась її колега. – Сьогодні у їдальні всі котлети з’їв до останньої. – Йому ж уже сім, […]
– Мені двадцять вісім років, а я так і залишився дитиною для своїх батьків. А їй вісімнадцять, а вона, мабуть, дитиною так і не була. Вона як народилася, так одразу стала дорослою
Рита мовчки проводила очима санітарів, які виносили на ношах два чорних мішки. -Так, це я знайшла їх вранці! – плутано пояснювала вона слідчому, який вів допит – Пішла дітям кашу на сніданок приготувати, а вони сидять за столом, обидва сині та не дихають! Можна, я хоча б швидкої вівсянки малюкам розведу, голодні ж! – раптом […]
— Та куди тобі до неї! Христина з Богдана директора зробила, а ти Тараса під каблук загнала й кар’єру йому зіпсувала!
Олена зняла фартух, струшуючи з нього пил і дрібні волосинки, що лишилися після робочого дня. Вона кинула швидкий погляд у бік своєї колеги Марії, яка вправно накручувала локони на голові поважної пані – однієї з тих постійних клієнток, що завжди залишали щедрі чайові. — Марійко, я сьогодні трохи раніше піду, у Тараса день народження, — […]
– Кидаєш матір одну? Хто мені ліки купуватиме? Хто з Найдою гулятиме? – Причитала мати
– Нінка з роботи кімнату в комуналці купила, а ми все у твоєї матері тулимося, – Ганна склала висушену білизну, намагаючись не морщитися від запаху свекрушиної собаки, що лежала біля ніг. – Ти ж знаєш, що ми збираємо на перший внесок, – зітхнув Олексій, не відриваючись від газети. – Ще пів року, і зможемо взяти […]
– Ти не можеш так з нами вчинити, – обурилася Наталя Марківна, але Катя вже поклала слухавку
– Я більше не тягтиму оренду квартири за всіх, – заявила Катя своєму нареченому Євгену. – Ти без роботи п’ятий місяць, може, варто щось пошукати? – Мені складно, – зітхнув Євген. – Чому ти не цінуєш зусиль, які докладають інші? – Та тому, що ти дуже зручно влаштувався на моїй шиї, і маму сюди перетяг, […]
Чоловік називав її опудалом і старою тіткою … Поки одного разу вона його не здивувала
– Ти ще пошкодуєш сто разів, що мене виставила! Просити будеш, на колінах приповзеш! – Микола буквально захлинався злістю, роздуваючись, наче розлючений бик. – Не думаю, – Валентина спокійно посунула валізу до дверей. Іронія долі: стільки років вона жила в страху перед цим моментом, боялася зробити крок убік, піти від нього, переконана, що він її […]