“-Гроші я там забрав… Це я заробляв, тож і взяв. Мені теж із чогось жити треба починати. На аліменти не подавай, бо заберу половину будинку!

“-Гроші я там забрав… Це я заробляв, тож і взяв. Мені теж із чогось жити треба починати. На аліменти не подавай, бо заберу половину будинку! Григорій витяг важку сумку з автобуса. -Ох і спека цього року! – подумав він. Чоловік озирнувся. Таке знайоме і водночас забуте місце. Потрібно подумати, де зупинитися. Йти одразу до Рити … Читати далі

“– Ти дивися, Євдокія, мужиків – тьма. Та тільки тобі й тут нареченого не знайшлося, – сміялась Люська

 “– Ти дивися, Євдокія, мужиків – тьма. Та тільки тобі й тут нареченого не знайшлося, – сміялась Люська Жила в селі самотня Євдокія. Вже тридцять три їй стукнуло, а ні чоловіка, ні дітей. Гарна жінка була та й симпатична, та тільки в селі пару собі так і не знайшла, а за межі села і не … Читати далі

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі в дуже важкий час. Я хотів би знайти її. – А як звали твою маму? – спитала Ганна, відчуваючи, як по спині пішли мурашки

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі … Читати далі

– Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік гуляє, га? От скажи мені, Людо? Мовчиш? Мовчиш бо знаєш, що сама у всьому винна!

– Та кому ти потрібна! – Сергій розсміявся. – Знайшлася красуня! Ні, ну дійсно, Людо, адже ти стала далеко не красунею, та поповніла! Плюс до всього ти розумієш, що наявність у тебе двох дітей теж не йде тобі на користь? Так що сиди, Людо, і не рипайся! Бач, яка! Гульнув чоловік і що? Чому чоловік … Читати далі

— Треба було нам всім разом тікати. Треба було кидати все і йти. Мені так шкода… Так шкода… Все було б інакше. Оленка моя. Підійди. Я подивлюся на тебе

— Якби не мати, я б ніколи сюди не приїхала! — З порога кинула Олена, стискаючи в руці мокру парасольку. Брат Костя стояв у передпокої.— А я думав, ти і заради неї не приїдеш, — досить холодно відповів він. Дощ лив стіною. Старий будинок скрипів під натиском вітру, немов видихав накопичений за роки біль. У … Читати далі

— Ось побачите, через пару років ваша ділянка буде не гірша за нашу, — говорила вона, передаючи Людмилі різні пакетики з насінням. Перші тривожні дзвіночки продзвеніли вже до середини літа…

— Ти, Маріє, червоні ягоди не шукай. Я вчора все зібрала — онучку побалувати захотілося! — радісно крикнула свекруха через паркан, помахуючи рукою. Марія Миколаївна поглянула на порожні кущі полуниці, де ще вчора наливалися соковиті ягоди. Вона стиснула губи, щоб не сказати зайвого, і повільно випросталася, спираючись на сапку. З сусідньої ділянки доносився веселий сміх … Читати далі

-Андрію, ця дівка влізла в нашу квартиру з якоюсь метою. Не боїшся. Що, доки ми будемо на роботі, вона впустить сюди своїх спільників

Андрій та Юля прожили разом вже майже двадцять років. Дітей не нажили, але не засмучувалися. Андрій завжди був ласкавий із дружиною. Після кожної зарплати неодмінно дарував букет. Юля в свою чергу створювала затишок у домі, дбала про чоловіка. Відпустку майже щороку проводили на морі. Якось Андрій прийшов додому стурбований і з порога сказав: -Юля, доведеться … Читати далі

– Лекс обов’язково знайде своє щастя! Він ще нас усіх здивує

Чоловік високого зросту здавав у заміський готель для собак, розташований на території приватного спеціалізованого притулку, білосніжного пітбуля на прізвисько Лорд. За словами господаря, він з родиною повинен полетіти відпочивати на Кіпр, де планує провести два місяці. Господар був небагатослівний. Людина була тут, і в той же час немов була відсутня, думаючи про щось своє. Перевірили … Читати далі

– Сергію, – умовляла його Оксана. – Не йди! Нам дітей ще ростити треба. Ну, заради дітей не йди!

Сергій гордо збирав свої речі. Він йшов від дружини, з якою прожив 15 років. Йшов до жінки, яка молодша за нього на 12 років. Оксана дивилася на нього заплаканими очима, сподіваючись, що це жарт, і він нікуди не піде. – Сергію, – умовляла його Оксана. – Не йди! Нам дітей ще ростити треба. Ну, заради … Читати далі

Одного вечора Ольга сиділа на ганку з чашкою чаю, коли з лісу нечутно вийшла сіра кішка з зеленими очима. Обережно підійшла, понюхала, сіла на сходинку. – Ти звідки така красуня? – лагідно спитала Ольга Петрівна і поставила перед нею тарілочку молока. Кішка напилась і залишилась. Вона ходила по городу, лежала на лавочці, муркотіла на колінах. І коли через кілька днів вона зникла, Ольга Петрівна відчула дивний смуток. Уже думала, що більше не прийде. Та одного ранку кішка повернулася… не сама. За нею, наче маленький гурт школярів, ішли четверо пухнастих кошенят. З того часу її життя засяяло ще яскравіше. Коти стали її сім’єю

Ользі Петрівні було вже трохи за шістдесят, але вона ніколи не вважала себе старою. Вона звикла жити скромно й тихо, бо так склалося життя. Єдиний син ще двадцять років тому виїхав за кордон і там осів. Зрідка дзвонив, ще рідше надсилав гроші. Він наче був, але водночас і не був у її житті. Жила вона … Читати далі