Романович

Віктор крутився перед величезним дзеркалом у передпокої, розправляючи лацкани дорогого, з голочки, костюма. Тонка вовна кольору мокрого асфальту сиділа на його атлетичній фігурі бездоганно. Він збирався на корпоратив — головну світську подію року в їхньому місті, благодійний вечір, організований компанією, де він обіймав високу посаду завдяки зв’язкам тестя. Аліна спостерігала за ним із дверного отвору … Читати далі

— Яку дивну звичку чи переконання з минулого вам заклали ще в глибокому дитинстві? У мене це було переконання про те, що перші страви й супи обов’язково треба їсти щодня, бо інакше шлунок “образиться”! Згадайте всі ці дивні правила, якими нас лякали бабусі та батьки біля кухонного столу!  У затишній львівській кав’ярні пахло свіжозмеленими кавовими … Читати далі

Добре пам’ятаю цей страшний день п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як школярка, яка провинилася, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відламала шматочок тістечка, запила його чаєм і нарешті промовила: –  Я тобі кажу востаннє: не роби, як недолуга. У тебе багато перспектив, все життя попереду, а ти хочеш зв’язати себе по … Читати далі

Осінній дощ глухо бив у шибку старої двокімнатної квартири на третьому поверсі. Для двадцятирічної Софії цей звук завжди асоціювався з теплом, бабусиним трав’яним чаєм і затишком. Тепер у квартирі пахло чужими дешевим одеколоном і застарілим пилом, який знявся в повітря, коли нові мешканці безцеремонно посунули старий дубовий сервант. Бабусі Варвари не стало сорок днів тому. … Читати далі

Надія стояла біля кухонного вікна, тримаючи в руках вологу ганчірку, і дивилася, як за склом повільно кружляє осіннє листя. У квартирі панувала глуха, напружена тиша, яку порушувало лише ледь чутне цокання настінного годинника та монотонне бурмотіння телевізора з далекої кімнати. На столі знову височіла гора брудного посуду, залишена після пізнього сніданку, а на дивані у … Читати далі

Павло тримав у тремтячих руках цупкий білий конверт із тисненим золотавим написом. Папір пахнув друкарською фарбою і трохи ваніллю. На кухні тихо шуміла стара газова колонка, а за вікном сірий осінній дощ оббивав останнє листя з акацій. Усередині конверта ховалася акуратна картка із запрошенням на весілля. «Дорогий тату, запрошую тебе і пані Тамару розділити зі … Читати далі

Лід на сходах під’їзду ще не розтанув, змішуючись із брудними слідами чужого взуття. Соломія сиділа на холодній підлозі власного коридору, притискаючи до вилиці паперову серветку, яка миттєво просочувалася багряним. У скронях гупало так сильно, наче хтось методично бив у залізний дзвін. Усе почалося взимку, три місяці тому, коли місто скувала раптова ожеледиця. Вона вибігла з … Читати далі

— Мамо, ми все порахували: якщо продати вашу хату в селі, нам якраз вистачить закрити всі борги, віддати позики й зробити перший внесок на більше житло, а ви просто перейдете жити до нас. Стефанія Антонівна стояла біля вікна своєї невеликої однокімнатної квартири й мовчки тримала телефон біля вуха. За склом сірий ранок повільно розповзався між … Читати далі

— Оксано, я ці лоточки поки біля холодильника покладу, щоб потім під руками були, а після застілля все гарненько спакуємо, бо куди вам стільки, зіпсується ж, — заявила зовиця, спокійно дістаючи з безрозмірної торби цілу піраміду різнокаліберних пластикових лотків. Оксана якраз несла на стіл велику тарілку зі свіжими овочами та зеленню й просто завмерла на … Читати далі

– Будинок я оформила на Олексія, – сказала свекруха, розкладаючи помідори по банках. Люба завмерла з лавровим листом у руках. – Неля Єгорівно, що ви сказали? – Що чула, –  свекруха запхнула в банку останній помідор і накрила її кришкою. – Цей будиночок я переписала на молодшого сина. У нього сім’я велика, двоє діток. А … Читати далі