Романович

Ліза поспішала додому. Сьогодні, як на зло, на роботі в обід відключили електрику, і після зміни довелося затриматися на цілу годину. Керівництво абсолютно не цікавило, що у деяких співробітників є діти, у когось друга робота, а хтось просто не потрапив на побачення. Лізу вдома чекали четверо дітей. Вона завжди мріяла про велику і дружну сім’ю. … Читати далі

– Що це означає, що у тебе троє дітей? – Ірина різко зачинила дверцята холодильника, проливши молоко на підлогу. Її голос був спокійний, але очі швидко металися по кухні, наче шукаючи на чому зупинитися. Андрій, сидячи за столом з чашкою кави, трохи відсів назад, ніби намагався сховатися за своєю чашкою. – Ірино, ти що? Це … Читати далі

— Настя, Настя, прокидайся, ти що, забула? Тобі ж до бабусі йти, вставай швидко. Настя ледве відкрила очі, субота, вихідний, дівчинці дуже хотілося поспати… — Мам, я хочу спати. — Вставай, не відпочиватимеш, треба йти до бабусі, швидко. Ти ж сама вчора обіцяла. — Мама, я нікому нічого не обіцяла, і це взагалі не моя … Читати далі

– Може, досить уже вбиратися? Для кого стараєшся? – Гліб невдоволено подивився на Ірину. – Любий, у мене на роботі є певний дрес-код. – Раніше ходила в джинсах. – А тепер не можу. Ти ж знаєш, що моя нова робота зобов’язує! – Це все відмазки! Просто ти хочеш якнайшвидше піднятися кар’єрними сходами, тому вдягаєш обтислі … Читати далі

– Олечко, дозволь подивитися, що в тебе за брошка така гарна, – Марія Михайлівна взяла в руки золоту прикрасу з невеликим смарагдом. – Діані якраз потрібно щось ефектне вдягнути на співбесіду. Я м’яко забрала брошку з рук свекрухи: – Це подарунок моєї мами. – А сумочка? – Діана провела пальцем по шкіряній сумці, що стояла … Читати далі

У двері дзвонили. Поки Олена мила руки, які були в муці, поки йшла до коридору, дзвінок продовжувався. З дитячої кімнати вискочив старший син Діма, і, не дивлячись у вічко, відчинив двері. Упершись чолом у кнопку дзвінка, стояв і посапував чоловік у мокрому камуфляжному костюмі, і від якого несло рибою. Свіжовиловленою. В руках у нього був … Читати далі

– Меблі ще треба, Тамаро. І камін було б добре зробити у великій кімнаті, – каже мені чоловік. – То може б ти додому не їхала на свята, чого тобі кататися туди-сюди і на дорогу даремно гроші витрачати? Я планувала приїхати додому на початку грудня і відсвяткувати з родиною Різдво. Але мій чоловік зробив випереджувальний … Читати далі

– Недолуга ти, Лєнка! Ми могли б ще зустрічатися і тусити. Тобі що, не подобалося, як ми відпочиваємо? – Сашко, що ти таке кажеш? Ти жартуєш, так? Сашко глянув на неї глузливим поглядом. – Слухай, ось слово честі, в ліжку ти набагато краще розумієш, ніж у житті. Ти що думала, що я на тобі відразу … Читати далі

– Донечко! – каже мама. – Як у тебе справи? А ми ось братику твоєму машинку купили. “Братику” моєму – двадцять сім років. А “машинку” йому купили – недешеву іномарку. Ну і про мої справи мама запитувала для видимості. Насправді, ні її, ні батька не хвилює, як у мене справи. Мені вже тридцять років. Живу … Читати далі

Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківської хати. Мати зраділа, у тридцять із гаком років син нарешті вирішив одружитися. Нагулявся. Приїхав. Допомога їй буде на старості років. Дім повна чаша, мати господиня в домі. Батька давно не стало, залишивши міцний будинок і велике господарство. Старався все для сім’ї. Тільки ось син один, не … Читати далі