Романович

Галина Петрівна сиділа біля вікна, нервово перебираючи пальцями край мереживної серветки. На кухонному столі холонув чай, який вона заварила годину тому. У кімнаті панувала тиша, але в голові жінки вирував справжній ураган зі спогадів, образ та невисловлених претензій. Вона знову і знову прокручувала в думках події останнього року, намагаючись знайти момент, коли її ідеальний, слухняний … Читати далі

Олена  сиділа біля вікна, стискаючи в руках чашку з прохолодною кавою, і дивилася в одну точку. Минув рік, як не стало її Олега. Біль не зник, він просто перетворився на постійного, тихого супутника. Олег був дивовижною людиною, доброю, щирою та безмежно чесною, з тих, на кому тримається світ. Олена часто згадувала, як він мріяв про … Читати далі

Аромат запеченої з травами курки та яблучного пирога ще тримався у вітальні, але святкова атмосфера випарувалася разом із останніми кроками гостей на сходах. Марина сиділа за круглим столом, на якому ще височіли кілька брудних тарілок та кришталеві келихи. Навпроти неї сидів чоловік Сергій, ліниво крутячи в руках чайну ложку. Поруч на дивані лежали подарунки. Ошатна, … Читати далі

– Ларисо, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Марина, яка зі мною разом в Італії працює, і з якою ми вже встигли неабияк здружитися за ці 4 роки, що я тут. Ми стояли з нею на крихітному балконі орендованої квартири в передмісті Неаполя. Сонце вже сідало, фарбуючи небо в теплі рожеві … Читати далі

– Хочу я, Вірочко, з тобою на Трійцю в ліс поїхати, а потім до мене в село, – каже мені Михайло і запрошує мене до себе. Голос у нього в слухавці такий теплий, рідний, що мені аж плакати захотілося від туги. Так затишно стало на душі, ніби я вже стою серед його зеленого саду, де … Читати далі

Боярка, що під Києвом, того дня зустрічала мешканців вогким осіннім вітром. Олена, ледь відчинивши вхідні двері, не встигла ще навіть повісити своє пальто на гачок, як з вітальні до неї вилетів Ігор. Він тримав у руках чорні штани від костюма і виглядав так, ніби сталася вселенська катастрофа. — Олено, ну поясни мені, заради всього святого, … Читати далі

Коли Артур одружився з Христиною та переїхав із родинного гнізда на орендовану квартиру, його молодша сестра Юля сприйняла це як особисту зраду. Роками маніпулюючи почуттям провини старшого брата — мовляв, «залишив нас із мамою без єдиного чоловіка й захисника» — Юля звикла, що його ресурси, час і гроші належать виключно їм.  Суботній ранок у новій … Читати далі

Коли тридцятирічна Ірина виходила заміж за Богдана, вона була впевнена, що готова до всіх викликів повторного шлюбу. Головним із них здавалася Олеся — чотирнадцятирічна донька Богдана від першого шлюбу, яка після втрати матері залишилася з батьком. Ірина, успішний фінансовий аналітик із залізною дисципліною, понад усе боялася двох речей: стати для дівчинки чужою і… розбалувати її … Читати далі

– Що ти там робиш, мамо? – питає мене дочка. – Не розумію, що таке? Де гроші? Тут лише 500 євро. Ти їх кудись переставила? – питаю я із здивуванням свою дочку. – Облиш, мамо, ти що, приїхала гроші рахувати чи нас побачити? – спокійно відповідає мені донька. – Я гроші витратила. Життя дороге. Мамо, … Читати далі

— Купиш квартиру у сестри, — видала мати, навіть не привітавшись. Катя завмерла з телефоном у руці. Вона щойно подзвонила матері, щоб поділитися радісною новиною. Банк схвалив іпотеку! Цілий місяць чекали рішення, хвилювалися. І ось — схвалили! На нормальну квартиру вистачить. Трикімнатну в новобудові, про яку вони з Олегом мріяли вже пів року. З великими … Читати далі