Романович 
– Недолуга ти, Лєнка! Ми могли б ще зустрічатися і тусити. Тобі що, не подобалося, як ми відпочиваємо? – Сашко, що ти таке кажеш? Ти жартуєш, так? Сашко глянув на неї глузливим поглядом. – Слухай, ось слово честі, в ліжку ти набагато краще розумієш, ніж у житті. Ти що думала, що я на тобі відразу … Читати далі
– Донечко! – каже мама. – Як у тебе справи? А ми ось братику твоєму машинку купили. “Братику” моєму – двадцять сім років. А “машинку” йому купили – недешеву іномарку. Ну і про мої справи мама запитувала для видимості. Насправді, ні її, ні батька не хвилює, як у мене справи. Мені вже тридцять років. Живу … Читати далі
Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківської хати. Мати зраділа, у тридцять із гаком років син нарешті вирішив одружитися. Нагулявся. Приїхав. Допомога їй буде на старості років. Дім повна чаша, мати господиня в домі. Батька давно не стало, залишивши міцний будинок і велике господарство. Старався все для сім’ї. Тільки ось син один, не … Читати далі
Юля помітила увагу свого чоловіка до своєї подруги й вирішила її перевірити “Можливо, і нічого серйозного, – думала Юля, – Але все це дивно. Дивитись на неї часто став. Посміхається їй коли треба та не треба. Говорять про всяку нісенітницю і при цьому сміються. Усамітнюються при кожному зручному випадку. Все це підозріло”. Вирішила Юля перевірити … Читати далі
– Анно, до вас посилка прийшла. Треба вам піти на пошту і забрати, – сусідка подзвонила Анні в двері з самого ранку, бо побачила повідомлення. Анна здивовано крутила папірець. Хто ж їй міг прислати посилку, якщо в неї нікого немає? Напевно, якась помилка, – подумала літня жінка. – Теж таке скажете! Ну яка помилка? Написано … Читати далі
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків! Ти – неповнолітня, маєш жити з ними за законом. А про квартиру цю забудь, моя вона! Життя Валі … Читати далі
– Ось, що називається, отримайте і розпишіться, – огрядна дама сунула Каті в руку чиюсь маленьку долоньку, щойно дівчина встигла підійти до дверей своєї квартири, і надзвичайно швидко, для своєї комплекції, почала спускатися вниз. – Гей, зачекайте. Куди ж ви? – Катя намагалася зупинити жінку, що стрімко віддалялася. – Я не зрозуміла. Що це за … Читати далі
– Мамо, а нічого, що Пашка твоїм онуком все життя був? – Микола напружено дивився на матір. – А Сергійко і Мишко – твої правнуки. – Та чи мої? Кров, схоже, чужа. ***– Синок, звичайно, все в силі, – говорив телефоном Микола Олександрович, і його голос звучав особливо тепло. – Ти не уявляєш, як я … Читати далі
– Мамо, нам із малюком доведеться в тебе залишитися… – донька, Надя, із хвилюванням дивилася на Галину. – У Кирила животик болить, я боюся, що якщо ми поїдемо автобусом, то йому гірше буде. – Залишайтеся, звісно, я зараз принесу ліки. Днями заповнювала аптечку якраз на такий випадок, – Галина підбігла до шухляди і вийняла коробку … Читати далі
– Ну, що ти знову починаєш? – Сергій роздратовано відмахнувся від дружини, наче від настирливої мухи. – Я все розрахував. На комуналку вистачить, на їжу також. Ти ж сама тепер будеш, чи багато тобі треба? Ольга сиділа за кухонним столом, машинально водячи пальцем по обідку кухля. Тридцять років спільного життя вмістилися у кілька сухих фраз, … Читати далі