— Даш, тільки послухай! Я бачив неймовірний кухонний гарнітур у «МебліСвіт»! Ідеально підійде для мамчиної кухні, саме в тих відтінках, які вона хотіла! — Льоша, сяючи ентузіазмом, втупився в планшет, гортаючи фото меблів. — Подивись, як класно буде виглядати! Даша хмикнула й продовжила розкладати продукти після магазину, навіть не глянувши на чоловіка. — І як, […]
– У сенсі – он двері? Я щойно увійшов. Ти виганяєш мене, чи що? – розгублено кліпав очима Олег. – Мариночко, ти що? – Що чув! Забирайся! – Я так втомився. Три дні у відрядженні був, по об’єктах там мотався. Втомився як собака. На столовських харчах усі дні, готель убогий якийсь попався, не спав толком. […]
– Я свою квартиру мамі подарував, – недбало кинув Артем, перегортаючи газету, наче йшлося про прогноз погоди. Аліна завмерла з кухлем у руці. Кава розплескалася по скатертині, залишаючи темні плями, схожі на сльози. – У якому сенсі подарував? – голос її тремтів, переходячи в шепіт. – Ми ж домовилися, що це буде посаг для Ганни! […]
Мені 46. Місяць тому я народила двійнят – хлопчик Артурко та дівчинка Оленка. Передати словами не можу, що я відчуваю, коли дивлюся на своїх діток. Щастя, радість, сльози, тепло всередині. Ну аж розпирає, чесно. Тільки от ні моя мама, ні рідна сестра не приїхали навіть на виписку. Родичі зі сторони чоловіка також проігнорували народження наших […]
— Ти привела на світ чотирьох дітей? Забирай їх і викручуйся сама, це вже занадто! — заявив мені чоловік, щойно переступив поріг. Я дивилась на нього, не кліпаючи. У голові — порожнеча. Чотири крихітних тільця в саморобних колисках здавалися нереальністю. Чотири подихи — слабкі, як трепет крил метелика. Пологи тривали 18 годин. Мерехтливе світло лікарняних […]
– Ідеш? Та й вали куди хочеш! – процідив Віктор, навіть не зводячи очей з газети. Його дружина Марина завмерла на порозі кухні, стискаючи в руках ганчірку для миття підлоги. Вони прожили разом вісімнадцять років, але їхній шлюб давно перетворився на фарс: вона витирала пил з його трофеїв за спортивні змагання, а він дорікав її […]
– Льошо, я тільки одне прошу: без гостей сьогодні, гаразд? – Іра поправила сережку і вдивилась у чоловіка через камеру телефону. – П’ятнадцять років разом. Хочу, щоб ми просто були вдвох. – Звісно, сонечко. Жодних гостей, чесно-чесно, – Льоша посміхнувся так само щиро, як банкомат, який обіцяє видати готівку, але все одно «тимчасово не працює». […]
– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. […]
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка зі співчуття забрала його до себе в місто. Тяжко старому одному в селі, вирішила вона, і вмовила переїхати до неї у велику квартиру. Люба була єдиною донькою у мами з татом, більше мама не змогла мати діток… Люба далася їй нелегко, […]
— Валю, ми з татом плануємо ці вихідні на базі відпочинку провести. Ти ж поїдеш із нами? Ми з тобою будемо засмагати, покупаємося, поки тато вдаватиме з себе досвідченого рибалку. А ще там спа-центр є, можна буде побалувати себе якимись приємними процедурами. — Ні, мамо, Андрій запросив мене познайомитися з його родиною. Ми їдемо до […]