Автор Романович

Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші дали, ви ж добре знаєте, що нам ще кілька років кредит виплачувати. – 25 гостей! Та це ж весілля невелике. Що ти собі лише думаєш, в такий важкий час грошима розкидатися, святкування якісь влаштовувати, – продовжувала мене картати донька. – Гроші твої? Твої. Ти їх у когось просила? Ні. Ти щось комусь винна? Теж ні. Ірино, кажу тобі, ти варта, щоб такий красивий ювілей хоч раз в житті відсвяткувати! Не кожного разу життя виставляє дві п’ятірки нам, – моя рідна сестра переконує мене в тому, що я маю по-людськи відсвяткувати свій ювілей

– Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Здивувала ти нас мамо. Ми недавно донечці 5 років святкували, вдома чудово посиділи, і не пнулися… Продовжити читання →

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і обставляємо її. Гарно у нас все вийшло, затишно дуже, та й модно, сучасно. Одним словом, я дуже задоволена. Але в мене таке враження, що чогось важливого не вистачало. Я довго не могла зрозуміти чого саме, поки до мене в гості не прийшла моя подруга

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і… Продовжити читання →

Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона все відтерміновувала мій приїзд, весною казала – приїдеш літом, а влітку вже відтягнула до осені. Я все розумію, діти не хочуть з батьками жити. Тому Соломія і хотіла, щоб я подовше залишалася в Італії, не хотіла, щоб я їй заважала

– Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки… Продовжити читання →

Розуміючи, що ситуація в родині стає напруженою, Оксана згадала прохання матері і вирішила діяти. – Василино, ходи в хату, допоможеш мені голубці заправити, бо вже підійшли на плиті, – раптом гукнула вона сестру. Василина ліниво піднялася з-за столу, і попрямувала на кухню. А Оксана, тим часом, вийшла на двір, і попросила брата дозбирати у відро горіхи, бо за три дні їх уже чимало нападало. – Збери, Павлику, щоб не пропадали. Продаш, будеш мати гроші, – каже. Ніхто і не зрозумів, що діяла Оксана згідно з проханням матері – за будь-яку ціну зберегти мир в родині

– Оксано, нам поговорити треба, – якось покликала мама свою середню доньку до себе на серйозну розмову. Марія відколи провела чоловіка у засвіти, зрозуміла, що таки поки був живий Михайло, то і порядок в родині був, батька не міг ослухатися… Продовжити читання →

Не думала я, що в свої роки попаду в таку ситуацію, та мені аж ноги тряслися, коли я йшла до сусіда, язик прилип до піднебіння – слова не можу сказати, а все перед очима ті фільми з дев’яностих, хто таке перед своїми вікнами захоче побачити?

Я живу з мамою на першому поверсі, мама вже пенсіонерка, у неї завжди під вікнами ціла клумба, все цвіте від ранньої весни до пізньої осені. Я самотня, не трапилося у мене міцної родини, як і дітей. Чомусь так Бог дав,… Продовжити читання →

Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку

– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати… Продовжити читання →

Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, – вже не так бадьоро сказав чоловік. – А кого почав любити? У тебе хтось є? – питаю. Сама не знаю, навіщо я це спитала, адже я ніколи не підозрювала свого чоловіка у зрадах

– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч… Продовжити читання →

Характер свахи я добре знаю, тому відразу зрозуміла, що не на троянди вона прийшла до мене дивитися, а треба їй щось від мене. І я як у воду дивилася. – Робіть, свахо, каву. Ви, напевно, багато доброї італійської кави привезли? І гроші, мабуть, теж привезли. Власне, за чим я до вас прийшла – мені тисяча євро потрібна. Я знаю, що гроші у вас є, то позичте по-родинному. Каву я зробила, мені не шкода, а далі і кажу: – Звиняйте, Анно, але гроші я вам не позичу

– Яке ж у вас тут все гарне! Троянди – така краса! А хто за ними доглядає, коли вас нема, Маріє? – стала хвалити мене сваха, коли в неділю з самого ранку прийшла до мене в гості. Характер її я… Продовжити читання →

В неділю нас чекав неабиякий сюрприз. Прийшли батьки Олександра і ми з чоловіком лише переглянулися. Відразу було видно, що особливими манерами вони не вирізняються. Майбутній сват поплескав мого чоловіка по плечу, і відразу перейшов на ти. А сваха зайшла на кухню не чекаючи запрошення, і почала розкладати їжу, яку вона привезла з собою. – Свахо, ну навіщо було так турбуватися? У нас все є, ми готувалися до вашого візиту. – Що у вас там є? Мабуть, все в магазині купили? У нас все домашнє, свіженьке. За годину ми вже з сватами спілкувалися так, наче зналися все життя. Так, вони люди з села, прості, але зате щирі і відкриті, зараз це рідкість велика

В суботу зранку я пішла на ринок, купила продуктів, і збиралася варити суп з гарбуза, бо чоловік давно просив. Зайшла на кухню, розклалася. Раптом вбігає щаслива Оленка і радісно повідомляє, що у нас завтра будуть гості. – Які ще гості?… Продовжити читання →

Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються різні неприємності. Цього разу свекруха навіть мене здивувала, бо завела розмову про квартиру. – Юрчику, а як ти дивишся на те, щоб нам помінятися квартирами? – каже свекруха. Мені ця ідея не сподобалася, але чоловік переконав його зробити так, як каже його мама

Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються різні неприємності. Цього разу свекруха навіть мене здивувала, бо завела розмову про… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑