Романович

Аліса стояла перед дзеркалом, поправляючи локони, які так довго укладала. Сукня кольору морської хвилі елегантно облягала фігуру, макіяж був бездоганний — вона спеціально записалася до візажиста, хоча зазвичай фарбувалася сама. Все мало бути ідеально. Просто зобов’язано. — Ти чудова, — Ілля обійняв її зі спини, поцілувавши в скроню. — Мама буде в захваті. Аліса промовчала, … Читати далі

— А ти, Христинко, майонезу таки пошкодувала, — Лариса Вікторівна підтиснула губи й гидливо поколупала виделкою салат. — Сухувато вийшло. В наш час на стіл останнє виставляли, щоб гостей шанувати. А ти все економиш, усе вигадуєш. Христина завмерла з деком у руках. Жар від духовки обпалив і без того втомлене обличчя, але ще дужче обпекла … Читати далі

Пишу сюди, бо відчуваю, що у повному розпачі. Не знаю, куди звернутися за допомогою. Отож, мені 55. У старі діди не поспішаю себе списувати, відчуваю, що повен сили та енергії. З жінкою розлучився ще пару років тому. Зрозумів, що ми геть різні люди та нема ніякого сенсу жити далі. Хоча моя колишня жінка Жанна була молодша … Читати далі

У мене зав’язалися стосунки з чоловіком, який був в рази старшим від мене. Наше знайомство відбулося абсолютно випадково. Якось я гуляла парком, але через слизьку стежку посковзнулася і впала на землю. Незнайомець вирішив допомогти мені, а я на знак вдячності запросила його на чашку кави. З того часу все й закрутилося. Про те, що у … Читати далі

– Ваш чоловік – батько моєї дитини! З такими словами до Христини, що мирно обідала, підійшла незнайома жінка. Безцеремонно вмостившись навпроти, ця жінка стала чекати хоч якоїсь реакції на свої слова. – І скільки років вашому малюкові? – Абсолютно спокійно, ніби це повсякденна ситуація і їй це щодня говорять, відповіла дівчина. – Вісім, – невдоволено … Читати далі

— Бабо Алло! — вигукнув Матвій. — Хто вам дозволив тримати вовка в селі? Алла Степанівна гірко заплакала, побачивши зруйнований паркан. Вона вже не раз підпирала його дошками та лагодила трухляві стовпчики, сподіваючись, що огорожа протримається, поки вона збере достатньо грошей зі своєї маленької пенсії. Але не судилося! Паркан упав. Вже десять років Алла справлялася … Читати далі

– Андрію, а твоєї матері Марії вже немає в живих… – Як це? – Три місяці вже, – а потім метушливо виправдовуючись, – ми дзвонили, але в тебе, мабуть, номер новий. Телеграму відправляли. Знайти не могли, розумієш? – І твоїй дружині дзвонили колишній. І вона не додзвонилася. Ось Микола Зимін допоміг, він, виявляється, в органах. … Читати далі

— Може, все-таки завтра поїдемо? — Ольга з тугою дивилася на градусник за вікном. — Такий мороз. — Завтра буде ще холодніше, — Олександр уже натягував куртку. — Ти ж чула прогноз? До мінус тридцяти обіцяють. Та й холодильник у нас зовсім порожній. Ольга зітхнула. Дійсно, тягнути більше нікуди — остання пачка макаронів самотньо лежала … Читати далі

Андрій поморщився і набрав номер колишньої дружини, з якою розлучився півроку тому. “Навіть голосу її чути не хочу, – думав він, – а не те що зустрічатися”. – Алло! Ірино? Це я. Ну, хто я, Андрій, звісно. Не впізнала, чи що? Сьогодні ввечері заїду. Що значить, куди? До тебе, зрозуміло. Куди ще я можу заїхати, … Читати далі

– Мамо, а тато знову гроші брав… Лариса кинулася до шафи. Знайшла заховані серед речей гроші, перерахувала. Так і є – не вистачає двох сотень! Сума начебто й невелика, але ж це вона на дрова збирає! І Стас про це прекрасно знає. Сам-то в скарбничку нічого не кладе! Лариса зібрала всі гроші, згорнула їх і … Читати далі