Автор Романович

Коли Ігор пішов із сім’ї, синові було лише шість. Малий Андрій тоді стояв на підвіконні й кричав: «Тату, не йди!», а той лише відвернувся, аби не бачити ці сльози, бо сам ледве стримував свої. Йому і справді було дуже важко,… Продовжити читання →

Більше двадцяти літ Тетяна зціпивши зуби терпіла, що чоловік її, мов прив’язаний, бігав до матері по кожному дзвінку, а потім просто взяла й поїхала. Тільки-но він за поріг — вона за сумку й до дверей, і навіть діти не змогли… Продовжити читання →

Хтось вимогливо натискав на дверний дзвінок, і він дзвонив на весь будинок. Та хто ж це такий настирливий? Таня ледве встала – лежала цілий день. Живіт прихопило, зранку не минає. По термінах наче ще рано, та й боязко викликати швидку,… Продовжити читання →

Дід Сергій прийшов додому до сина і застав невістку в поганому настрої. Перша думка була насварити Михайла, але швидко передумав: “Що я постійно його винним роблю, не розібравшись, відразу його звинувачую, його дружина ще та штучка гонориста, якщо що не… Продовжити читання →

В магазин сьогодні можна було не заходити, тож після роботи Юля забрала з садка чотирирічну Софійку, та одразу попрямувала додому. До приходу з роботи чоловіка залишалася майже година – можна було, не поспішаючи, зайнятися приготуванням вечері. Переодягнувши доньку і зайнявши… Продовжити читання →

Антоніна Федорівна на пенсію вийшла з радістю. Сорок років відпрацювала бухгалтером на заводі – втомилася від цифр та звітів. На проводах трохи заплакала, подарунок отримала і забули про неї. Жила одна у двобої з котом Ваською. Чоловіка не стало п’ять… Продовжити читання →

Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди для його коханої Насті. У неї сьогодні день народження. Міг би бути… … Два щасливих роки сімейного життя, і три роки як він удівець. Спочатку жив як у тумані. Робота, дім,… Продовжити читання →

У селі Марію люди називали її «Маруся-лелечиха», бо біля її хати щовесни оселялись лелеки. Вони повертались до свого гнізда – як і вона колись поверталась з заробітків до дітей. Але тепер все змінилося, діти виросли і додому не повертались. –… Продовжити читання →

– Ти не проти, якщо Аля зіграє весілля у вас на дачі? Ну, просто, по-сімейному, скромно… – голос сестри в слухавці звучав повсякденно, ніби йшлося про те, щоб позичити миску на пиріг. Тамара стиснула телефон міцніше. – Ну… якщо так… Продовжити читання →

– А що це ти тут посадила? – запитала Олена Сергіївна, стоячи з лійкою посеред квітника. – Це ж мальви? У них коріння слабке, їх треба далі від паркану! Наталя глянула на свекруху й тихо відповіла: – Я перевірила. Тут… Продовжити читання →