Вхідні двері зачинилися з такою жахливою силою, що у передпокої тривожно, кришталево задзвеніла люстра. — Можеш забути, що в тебе є діти й онуки! І не дзвони нам більше! — у люті кинув на прощання 35-річний син Максим. Його кроки на сходах стихли, залишивши після себе неприємну, липку тишу. Ніна Василівна повільно опустилася на пуф. Вона притиснула тремтячі долоні до щік, чекаючи, що ось зараз почнеться істерика, ридання розірвуть груди…
— Мені 60, і я теж хочу жити, — Ніна Василівна відмовилася бути «зручною бабусею», а діти оголосили їй бойкот… …Вхідні двері зачинилися з такою жахливою силою, що у передпокої тривожно, кришталево задзвеніла люстра. — Можеш забути, що в тебе є діти й онуки! І не дзвони нам більше! — у люті кинув на … Читати далі