Романович

Олена отримала лист від банку: вона поручителька за чужим кредитом, який чоловік брав три роки тому. Вона вирішила, що в нього є друга жінка, і поїхала на адресу дуже засмучена. Але там її чекала не коханка, а свекруха з таємницею, від якої Олені стало ще гірше. Конверт виявився щільним, із прозорим віконцем збоку. Олена розкрила … Читати далі

— Ти мене вчити здумала? Жебрачка! Запам’ятай: я тобі помщуся. Влаштую тобі таке життя, що сама звідси втечеш босоніж і без копійки, – заявила зовиця. — Ти справді думаєш, що заслужила цю посаду? — голос Аліни дзвенів від погано прихованої злості, поки вона з силою ставила чашку з охололим чаєм на клейончасту скатертину. — Ти … Читати далі

— Ірино, скільки вже можна повторювати тобі одне й те саме? Ти знову лишила чашку на столі, ніби спеціально хочеш мене роздратувати! Це моя квартира, я тут господиня, а ти тут лише тимчасово, на моєму хлібі й на всьому готовому! — голос Валентини Степанівни дзенькнув у маленькій кухні, розриваючи ранкову тишу. — Валентино Степанівно, я … Читати далі

«Ти хоч розумієш, хто у вас у квартирі жив?» Сусідка зустріла Ірину біля хвіртки зі словами, від яких відпустка одразу скінчилася. У шафі лежала папка з документами, але хтось перекладав її. Ірина мала два варіанти: вигнати шурина й змінити замки або дати чужим людям ще раз прийти. Вона вибрала другий. — Ти хоч розумієш, хто … Читати далі

— Ти знову взяла масло з моєї полиці, Олено? Я ж просив купувати собі окремо, бо в кожного має бути свій порядок! Михайло стояв біля розчиненого холодильника і сердито перекладав пакети. Очі бігали по пластикових контейнерах так, ніби він шукав нестачу на великому складі. — Михайле, та я лише трішки відщипнула, щоб мамі кашу заправити, … Читати далі

– Іро, сходи в магазин по хліб, – мутний погляд сорокап’ятирічної жінки вже не міг зосередитися на худенькій постаті семирічної дівчинки, яка жадібно ковтнула, почувши про хліб. – Авжеж, мамо… Дівчинка слухняно дочекалася грошей, за які продавчиня місцевої цілодобової крамнички, тітка Ніна, охкаючи та зітхаючи, продавала Ірі буханець хліба, а часом ще й сунула в … Читати далі

— А наша Людка-то… Як мій Андрійко з нею мучиться! Нічого не готує, удома вічно безлад. Ото куди він дивився?! Галина Петрівна промовила це гучно, з веселою образою в голосі, ніби розповідала невинний сімейний анекдот. За довгим столом хтось ніяково хмикнув, хтось опустив очі в тарілку. Усі інші подивилися на іменинницю. Людмила стояла з блюдом … Читати далі

— Сусідко! Ви справді хочете віддати останнє майже задарма лише для того, щоб і далі слухати щоденні закиди від сина, який усе життя тільки й робить, що рахує чужі гроші та випрошує більше? — різко вигукнула сусідка Оксана Іванівна, зайшовши у двір без стуку й тримаючи в руках торбинку зі свіжими пиріжками з вишнями. Соломія … Читати далі

— Куди тобі одній три квартири? Одну моєму Колі оформи, другу — Олені. Нехай добро не пропадає, — розпоряджалася свекруха. Галина Павлівна промовила це так просто, ніби просила передати хліб. Її повні руки продовжували розкладати олів’є по тарілках, а голос звучав буденно, майже лагідно. За столом повисла тиша. Вікторія завмерла з виделкою на півдорозі до … Читати далі

— Олено, ви ж у суботу з лопатами приїдете, як завжди? Бо там земля якраз м’яка після дощу, треба встигнути перекопати, — пролунав у слухавці бадьорий голос свекрухи. Олена саме стояла біля каси в місцевому насіннєвому магазині й тримала в руках дві пари щільних бавовняних рукавиць із гумовим покриттям. — Галино Степанівно, ми ще не … Читати далі