Автор Романович

– Лізо, у п’ятницю до нас приїдуть моя сестра, з чоловіком та дітьми. – Увечері, за вечерею, повідомив дружині Федір. – Надовго? – спокійно поцікавилася Ліза. Вона до непередбачених обставин ставилася спокійно. – Не знаю. У них проблеми з роботою… Продовжити читання →

– Неприємно на тебе дивитися! – сказав Тетяні наречений. – Ти хоча б перед весіллям приведи себе в порядок! Тон Олексія був незвично різким, так він з нею ще ніколи не говорив… – Що за наказовий тон? – здивувалася Тетяна…. Продовжити читання →

– Ганнусю, я вдома, – покликала Віра, входячи у квартиру. З кімнати вийшла дівчинка років тринадцяти. – Мамо, ти сьогодні рано. – Так, раніше прийшла. Наступного тижня потрібно буде на кілька годин більше попрацювати. А в тебе як справи? Як… Продовжити читання →

Якби мені хтось колись сказав, що я нагуляю дитину на стороні — розсміялася б просто в обличчя. Я завжди була моральною і дуже чесною жінкою, але ж серцю не накажеш. Почуття виявилися сильнішими, ніж мої принципи, але про все по… Продовжити читання →

– Знаєш що? – Марина з такою силою стиснула пакет із подарунком. – Щось не так? – Андрій навіть не підняв очей від ноутбука, де миготіли якісь графіки та цифри. – Не так?! – пакет полетів на диван. – Твоя… Продовжити читання →

– Олено, де гроші?! Я питаю, де гроші, які я мав необережність зняти з карти?! Ти знову витратила все на непотрібні ганчірки?! – Дмитро, чоловік Олени, був розлючений. Він влетів у спальню і вихопив у дружини новий гімнастичний купальник, який… Продовжити читання →

– Ні, на жаль, ми не можемо вас узяти. Але резюме залиште, раптом щось зміниться, – менеджер з персоналу посміхнулася тією особливою ввічливою посмішкою, яку Віра Петрівна вже навчилася розпізнавати. Ця посмішка означала: “Ви занадто стара, але я занадто ввічлива,… Продовжити читання →

– Вадику, твоя мама мені сьогодні заявила, що їде відпочивати з нами! Ти що, знову купив їй путівку? – Ні, поки намагаюся пояснити, що ми плануємо відпочивати удвох. Але, мабуть, вона у своєму репертуарі. – Знаєш, за 3 роки ми… Продовжити читання →

– Та ви взагалі розумієте, хто тут головний? – Андрій кричав так, що я ледь не впустила чашку з чаєм. – Андрію, ти чого розлютився? – спокійно запитала я, дивлячись на нього поверх окулярів. – А того, Ніно Василівно! Ви… Продовжити читання →

– Олено, навіть не віриться! – Павло обходив їхню новеньку квартиру. – У нас своє житло і де?! У столиці! Подружжя довго збирало на початковий внесок, продало трикімнатну квартиру в провінційному містечку, де жило до цього, і дивом купило в… Продовжити читання →