Романович

Оксана й Ярина росли як дві половинки одного цілого. Різниця між ними була всього рік, тому в дитинстві їх сприймали мало не за двійню. Однаковий садочок, однакова школа, навіть одна парта, коли вчителька дозволяла. Вдома вони ділили одну кімнату, один секрет і одну ковдру, під якою шепотілися до першої ночі. – Ти мені розкажеш усе, … Читати далі

— Чудова текстура! Просто як стара підошва, яку хтось довго кип’ятив у мазуті, а потім ще й, мабуть, для «шику», щедро облив найдешевшим кетчупом із пляшки. А запах… Маріє, ти що, сюди розмарин кинула? Чи, може, посуд погано помили, і тарілка досі тхне мийним засобом? Володимир із виразною огидою шкреб важкою виделкою шматок запеченої телятини. … Читати далі

— Мамо, ну чому знову все має бути так, як хочеться тільки вам? Це ж мій день народження! Невже я навіть у сорок років не можу сама вирішити, як святкувати власний ювілей? Ірина сказала це голосніше, ніж планувала. У кімнаті одразу стихли розмови. Хтось поклав виделку, хтось опустив очі в тарілку, а її свекруха, Ганна … Читати далі

Свекруха приїхала «на тиждень» з чотирма сумками, а невістка помітила в передпокої прозору теку, яку ніхто не збирався їй показувати. Чоловік присягався, що в матері проблеми з сусідами, але правда була в тій теці. Наталя дала собі сім днів, щоб її дізнатися, і ще одну хвилину, щоб вирішити, чи лишиться її чоловік у цьому домі. … Читати далі

— Матусю, ти ж розумієш, що пенсія моєї мами відтепер — це наш спільний бюджет? — Лариса так грюкнула дверцятами кухонної шафи, що за склом тонко задзвеніли кришталеві чарки, подаровані ще на весілля. — Вона переїхала жити до нас, у нашу квартиру, отже, має вносити свою повноцінну частку в сімейні витрати! Ми не повинні тягнути … Читати далі

Галина Павлівна повідомила, що вся рідня приїде в суботу «на борщ». А в Наталі в холодильнику лежали два яйця та пів пляшки кефіру. Вона вирішила вперше сказати «ні» й повезти всіх до свекрухи. Там на кухонному столі вона знайшла папірець, який пояснив, чому родичі приїздили до неї щотижня. Пилосос я вимкнула о пів на одинадцяту … Читати далі

— Ти навіщо Олені наговорила, ніби мене в тебе немає?! — з порога обурилася Марія, різко кидаючи світлу куртку на полицю в коридорі так, що дрібні ключі на металевому гачку дзвінко вдарилися об стіну. Ірина саме помішувала дерев’яною лопаткою картоплю на пательні, стежачи, щоб скоринка вийшла рівною й золотистою. Надворі вже сутеніло, за вікном тихо … Читати далі

Їхній рюкзак уже стояв біля моєї валізи, а сини Оксани галасували, вирішуючи, хто першим зранку вискочить на балкон. На балкон, який належав нашому з Максимом номеру. Адже Оксана, як я пам’ятала, бронювала сімейний номер із вікнами у двір. Я лише почала здогадуватися, що до чого, коли Оксана, кинувши рюкзак, різко наказала хлопцям замовкнути. «Максим уже … Читати далі

«Мамі потрібна операція, я взяв у борг», — сказав чоловік, коли Марина знайшла порожню скриньку з весільними грошима. Вона поїхала до свекрухи з апельсинами й перевірила, чи правда це. Те, що вона побачила на порозі, змусило її змінити замки вже наступного ранку. — Поклади ключі на комод. — Марино, ти взагалі розумієш, що робиш? — … Читати далі

— Ти справді гадав, що можеш прийти сюди з порожніми руками, а ми одразу кинемося вирішувати твої проблеми? — спокійно, але з неприємною насмішкою сказала Олена. Вона стояла на порозі й дивилася на брата так, ніби перед нею був не рідний чоловік, а випадковий перехожий, який помилився дверима. А ще якихось півтора року тому Андрій … Читати далі