Таня народила донечку. Дівчинка була дуже слабенькою і невдовзі її не стало… Так розпорядилася доля. Її чоловік Микола, дізнавшись про це все, навіть не прийшов до дружини жодного разу. У день виписки на Таню чекала тільки валіза з речами, яку передав у лікарню її чоловік… Микола усе завбачливо зібрав і надіслав їй кур’єром. Сам він […]
Не думала, що ти така! Сама на пташиних правах, а командуєш!
“– Не думала, що ти така! Сама на пташиних правах, а командуєш! – Обурено мимрила свекруха Марина та Микита зустрічалися. Молодий чоловік жив з батьками. Марина винаймала квартиру. Затишна трикімнатна була розташована поряд з офісом, де вона працювала. Власники переїхали в інший регіон, а квартиру здали на тривалий термін. Вони були близькими друзями батьків Марини. […]
Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні
Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор, який був у їхньому селищі у відрядженні, ошелешеній Валентіні. А вона стояла і не могла […]
Як я тепер без тебе?
– Як я тепер без тебе? Що мені робити? Навіщо мені далі жити? – По його щоках текли сльози, а в душі зяяла порожнеча. Там тепер замість серця була чорна дірка Валерій був закоханий в Ірину ще зі школи. Маленька, тендітна, з розсипом рудого ластовиння на носі. Саме такою він побачив її вперше і ще […]
“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри?
“– Ти ж допоможеш? Ми квартиру на тебе перепишемо! Все, що лишилося! Аня перевела погляд на бабусю. В її очах був холод. – Квартиру? Ту саму, з якої ви вигнали мою матір із немовлям на руках? Ви думаєте, мені потрібні ваші метри? Я стояла біля панорамного вікна свого офісу на сімнадцятому поверсі. Місто лежало внизу, […]
– Я не зрозуміла, Таня, це такий святковий жарт, чи що? – з витягнутим від подиву обличчям запитала Ніна, ледь увійшовши до вітальні. Вона не змогла приховати розчарування і тому зараз виглядала розгубленою. Ще хвилину тому зовиця широко посміхалася, ввалившись у передпокій разом з усією своєю родиною. Вона вигукувала новорічні привітання і сипала навколо різнокольоровим конфетті. Багато років поспіль вони приходили без запрошення на святкування Нового року до невістки і брата. Цей рік не став винятком.
– Я не зрозуміла, Таня, це такий святковий жарт, чи що? – з витягнутим від подиву обличчям запитала Ніна, ледь увійшовши до вітальні. Вона не змогла приховати розчарування і тому зараз виглядала розгубленою. Ще хвилину тому зовиця широко посміхалася, ввалившись у передпокій разом з усією своєю родиною. Вона вигукувала новорічні привітання і сипала навколо різнокольоровим […]
Ірина крутила ключі між пальцями. Ключі від нової квартири — їхньої нової квартири — палили долоню. П’ятнадцять років збирали. П’ятнадцять! І ось тепер… — Іро, ти чого застигла? — Сергій торкнувся до її плеча. — Давай, відкривай вже! — Може, ти відкриєш? Все-таки технічно… — Іра, ну ми ж вже сто разів це обговорювали. Мама просто значиться в документах, щоб нам не платити зайві податки. Яка різниця, чиє ім’я в паперах? Це наша квартира. Ірина кивнула. Так, звичайно. Їхня квартира. Просто оформлена на свекруху. Так простіше, дешевше, зручніше… Сергій все прорахував.
Ірина крутила ключі між пальцями. Ключі від нової квартири — їхньої нової квартири — палили долоню. П’ятнадцять років збирали. П’ятнадцять! І ось тепер… — Іро, ти чого застигла? — Сергій торкнувся до її плеча. — Давай, відкривай вже! — Може, ти відкриєш? Все-таки технічно… — Іра, ну ми ж вже сто разів це обговорювали. Мама […]
– І тоді я зрозуміла – немає ніякого «потім». Ми живемо тут і зараз. І потрібно цінувати цю мить, використовувати кожну можливість порадувати себе і близьких
— Скільки ж ви на це витратили? — Людмила Петрівна окинула несхвальним поглядом вишукані страви, блискучі прибори та вигадливі композиції з квітів, що прикрашали стіл у дорогому ресторані. Її син Артем і його наречена Ксенія переглянулися. Вони очікували, що знайомство батьків пройде не зовсім гладко, але не думали, що претензії почнуться прямо з порога. — […]
Зазвичай на Новий рік вони збиралися у свекрухи — в її просторій трикімнатній квартирі з антикварними меблями і кришталевими люстрами. Марина Петрівна правила там як королева, і Аліса завжди відчувала себе недоречною гостею, яка все робить не так: не так оформляє салат, не так накриває на стіл, не так розмовляє з родичами чоловіка. Але три тижні тому Марина Петрівна впала на льоду і пошкодила ногу. Нічого серйозного, але лікарі рекомендували менше ходити. І тоді Аліса зважилася. — Марино Петрівно, — сказала вона в телефонну трубку, намагаючись, щоб голос звучав впевнено, — давайте цього року зустрінемо Новий рік у нас?
Аліса стояла перед дзеркалом, поправляючи локони, які так довго укладала. Сукня кольору морської хвилі елегантно облягала фігуру, макіяж був бездоганний — вона спеціально записалася до візажиста, хоча зазвичай фарбувалася сама. Все мало бути ідеально. Просто зобов’язано. — Ти чудова, — Ілля обійняв її зі спини, поцілувавши в скроню. — Мама буде в захваті. Аліса промовчала, […]
— Скидаємося порівну! — гучно оголосив Гліб. — Щоб без образ. У результаті те «порівну» вийшло боком: Христина витратила майже десять тисяч гривень на продукти, бігала по ринках, тягала важкенні пакети. Оля перевела на картку аж п’ятсот гривень і принесла пляшку найдешевшого напою
— А ти, Христинко, майонезу таки пошкодувала, — Лариса Вікторівна підтиснула губи й гидливо поколупала виделкою салат. — Сухувато вийшло. В наш час на стіл останнє виставляли, щоб гостей шанувати. А ти все економиш, усе вигадуєш. Христина завмерла з деком у руках. Жар від духовки обпалив і без того втомлене обличчя, але ще дужче обпекла […]