Романович

— Знаєте, я завжди вірила, що родина — це фортеця, де тебе захистять від будь-якої бурі, особливо коли ти роками віддавала їм усе до останньої копійки. Але коли мій власний світ зруйнувався і я прийшла до батьківського порогу просто перечекати негоду, двері переді мною зачинилися. Виявилося, що без мого гаманця і безкінечних грошових переказів я … Читати далі

— Ти справді думав, якщо приведеш її до нашого дому, я слухняно називатиму її мамою і забуду все, що було раніше? Яка  вчителька, вона  може ставити мені відмінні оцінки в журналі, але в моєму особистому житті вона назавжди залишиться чужою людиною, яка просто забрала мого тата! У свої п’ятдесят два роки я твердо знала одну … Читати далі

— Який тобі відпочинок?! Ти що, не бачиш, у мами паркан на дачі похилився? Я замовив бригаду, купив ковані ворота й тротуарну плитку на всі гроші! — Андрію, ти що робиш? Нам виїжджати через чотири години, таксі замовлено на ранок! — Ольга завмерла у дверях спальні, стискаючи у руках сумку з косметикою. Картина, що постала … Читати далі

Наталя народилася на свято Петра і Павла. Щороку вона намагалася саме в цей час, наприкінці червня, взяти відпустку і поїхати кудись далеко, де її ніхто б не знав і де вона могла б хоч трохи відволіктися від сумних думок. Це вже стало її традицією — втікати від власного дня народження, від спогадів і від жалю … Читати далі

Автомобіль Ігоря зупинився біля знайомого перекошеного паркану. Ганна, притиснувши чоло до скла, вдивлялася в зарослі бур’яном краєвиди. Десять років у Польщі змінили її, але пам’ять берегла картини минулого: батька, маму, і молодшого брата Миколку, з яким вони колись вчили вірші під ковдрою. На задньому сидінні тихо спав їхній син Андрійко. Ігор кинув на дружину турботливий … Читати далі

– Дивні вони, і як тільки з усім справляються? – люди в селі скоса продивлялися на хату літнього Яреми, до якого переїхали жити і син, і внук. На околиці села, де стара липа притуляється до хати, жила родина Петричів. Троє чоловіків – дід Ярема, батько Олексій та син Назар – тримали господарство, як уміли, злагоджено, … Читати далі

Сонце ледве показувалося з-за горизонту, пофарбувавши край неба в ніжно-рожевий колір, а на подвір’ї будинку Галини Петрівни вже кипіло життя. Точніше, життя вирувало в голові самої господарки, яка стояла посеред ошатного саду в синьому робочому халаті й тримала в руках довгу дерев’яну лінійку, наче диригентську паличку. Перед нею, переминаючись з ноги на ногу, стояли три … Читати далі

Я б не їхала на заробітки, якби не складна ситуація, яка мене спіткала. Чоловік після 12 років шлюбу пішов до іншої, навіть переїхав з нашого селища, аліменти не платив. Нашій спільній доньці тоді було 11 років. Я залишилася сама: з дитиною на руках і без роботи. Довго не думаючи, я зібралася і поїхала на заробітки … Читати далі

У вітальні на старому дивані сидів  чоловік, Степан, гортаючи свіжу газету. Він навіть не підвів голови, коли дружина буквально влетіла в кімнату. — Ні, ну ти уявляєш, Степане?! — Людка ж трієчницею була! Справжнісінькою пустоголовою трієчницею! Степан тихо зітхнув, не випускаючи з рук газети: — Галю, ну ти про кого знову? — Про Людку розпусну, … Читати далі

Вечірнє повітря маленького містечка пахло липовим цвітом та пилом, який ще не встиг осісти після робочого дня. Віра сиділа на лавці біля дитячого майданчика, запекло гортаючи стрічку новин у телефоні. Її трирічний син Денис наполегливо намагався затягнути в пісочницю величезну пластикову вантажівку, але Віра майже не помічала його зусиль. Поруч сиділи дві її давні подруги, … Читати далі