Романович

– Куди ти поділа свою скриньку? – Олег стояв посеред кухні й ретельно заправляв накрохмалену манжету під темно-сірий вовняний светр. Його колючий, важкий погляд уп’явся в комод біля входу. Наталя стояла біля плити та дерев’яною лопаткою помішувала манну кашу для дворічної Марічки. Молочна пінка ліниво збиралася по краю алюмінієвого ковшика. – У тумбочці стояла, – … Читати далі

Оксану знову обізвали через пральну машину, і ранок одразу зіпсувався. — Олено, ти знову не витягла вилку пральної машини з розетки, а я ж казав, що це перевантажує мережу! — голос Артема гримнув так, що здавалося, ним розітнули тишу на кухні. Він ще й демонстративно вдарив дверцятами шафи, діставши звідти свою улюблену чашку. — Мені … Читати далі

— Я люблю іншу, пробач, сказав чоловік. — Гаразд, якщо любиш — іди. Тільки зроби мені один подарунок… наступного ранку він прокинувся сам. На столі — записка… Від прочитаного волосся дибки стало! Віктор не підводив очей, коли глухо промовив: «Я люблю іншу, пробач». Лариса, стоячи біля раковини, повільно сполоснула чашку, витерла руки вафельним рушником і, … Читати далі

— Якщо сьогодні не приїдеш на город, то батьків у тебе більше немає, — рівно, майже так само буденно мовила мати в телефонну слухавку. Вона навіть не підвищила голос. Просто сказала це тим особливим тоном, яким зазвичай оголошують вироки, і скинула дзвінок. Андрій повільно поклав телефон на край кухонного столу. За стіною, у дитячій, тихо … Читати далі

Весна цього року видалася ранньою. Галина Степанівна стояла посеред двору, дивилася на порожній город за хатою і вже вкотре переконувала саму себе, що цього разу садити нічого не буде. Минулого літа вона ледве доплентала до криниці, а восени кілька днів поспіль лежала, бо тиск скакав так, що темніло в очах. Син приїхав у неділю, привіз … Читати далі

— Не чіпай наших грошей! Ти хоч усвідомлюєш, що твориш, Олексію? — Ганна стояла біля дверей, міцно стискаючи в руках дитячу сорочечку, яку щойно випрасувала. Її голос дрижав від болю, а в очах застигли сльози, які вона з останніх сил стримувала, щоб не заплакати перед чоловіком. — Ти забираєш усе. До останньої копійки! На що … Читати далі

— Це мамин город, то до чого тут ми? Якщо ти цієї суботи знову поїдеш сапати грядки, назад можеш не повертатися, я двері зсередини замкну, — сказав Артем і кинув зв’язку ключів на комод. Олена стояла посеред кімнати з великою дорожньою сумкою й спершу навіть не второпала, що саме він сказав. У голові крутилася тільки … Читати далі

– Онук не наш! – владним тоном заявила Валентина Петрівна просто з порога передпокою, навіть не розстебнувши ґудзиків на темно-зеленому пальті. – Бачу я, мене не проведеш! Чужа кров! Олена так і завмерла біля комода з дитячою піжамкою в руках. На кухні зашипіла сковорода з оладками. Із спальні долинало сопіння однорічного сина. – Серйозно? – … Читати далі

— Ти хоч би води дівчатам винесла, раз на стіл лінуєшся зібрати, мої доньки все ж таки прийшли, а не чужі люди, — пролунало незадоволене з вітальні, коли Олена саме стояла біля шафи. Вона глибоко вдихнула, повільно видихнула й глянула на себе в дзеркало. У власному домі, де кожна дрібниця купувалася з любов’ю й за … Читати далі

У гамірному цеху панувала особлива злагода, ніби все тут дихало енергією й упевненістю. Десяток верстатів, мов працьовиті бджоли, без перепочинку працювали, виточуючи з металу блискучі завитки стружки, які сипалися в піддони, наче справжні прикраси. Під фрезами народжувалися гнуті пелюстки, що пізніше прикрашали паркові каруселі й театральні сцени. Назар пройшовся вздовж ряду машин і долонею торкнувся … Читати далі