Романович – Ваш красень? – Чоловік із суворим обличчям втяг у хвіртку Гошку, що упирається. Він міцно стискав тоненьке зап’ястя. Гошка приречено волочився за ним. Обличчя його з великими краплями поту зблідло так, що я бачила кожну синю жилку, що б’ється під шкірою: на скронях, на переніссі. Мені здалося, що він ось-ось знепритомніє. – Відпустіть його! … Читати далі
Аліна відчинила двері квартири й зупинилася на порозі. У коридорі пахло чужими парфумами — різкими, солодкими, незнайомими. Дівчина повільно зняла куртку, повісила на гачок і прислухалася. З кімнати долинали голоси. Двокімнатна квартира на п’ятому поверсі дісталася Аліні від бабусі два роки тому. Старенька, але затишна, з високими стелями та великими вікнами. Бабуся прожила тут сорок … Читати далі
«Сестра роками жила моїм коштом, а в скрутну хвилину не пустила на поріг» — Аліно, пусти хоч у коридор, я промокла наскрізь. Чесно, я тільки до ранку пересиджу, а завтра придумаю, куди подітися. — Віро, ну ти розумієш, Ігор спить, йому завтра зранку на зміну. Куди я тебе з твоїми баулами посеред ночі подіну? У … Читати далі
— Ну все, красуне моя, готова підкорювати моїх? Дмитро стояв біля дзеркала в передпокої, востаннє оглядаючи свій бездоганний вигляд. Ідеально випрасувана сорочка, дорогий годинник на зап’ясті, легка, впевнена усмішка на обличчі. Він був задоволений собою, задоволений прийдешнім днем і, здавалося, задоволений своєю супутницею, яка саме застібала ремінець на витонченій туфельці. Аліна справді була гарна. Її … Читати далі
«Ми живемо у винайманій квартирі, заощаджуємо, відкладаємо на перший внесок. А ти щомісяця віддаєш третину зарплати батькам» Артем завжди вважав, що підтримувати батьків – його святий обов’язок. У цьому не було сумнівів і вагань. Щомісяця, отримуючи зарплату, він автоматично відкладав третину суми для Рози Аркадіївни та Віталія Сергійовича. Ця звичка, що зародилася десять років тому … Читати далі
Зоя вийшла з під’їзду нового житлового комплексу з такою усмішкою, що рідкісний перехожий не втримався б від того, щоб обернутися їй услід. У її ході відчувалася легкість, впевненість і тихе тріумфування — та особлива радість, яка приходить, коли довга, виснажлива справа нарешті завершена успішно. Сьогодні Зоя відчувала себе переможницею. Більше місяця вона терпляче працювала з … Читати далі
Андрій та Олена нарешті піднялися на четвертий поверх старої панельки. За дверима квартири пані Марії вже чувся дзвін посуду та голоси. Через затори подружжя запізнилося майже на пів години, і це лише додавало внутрішньої напруги. У коридорі їх зустріла господиня дому, приймаючи скромний букет хризантем та пакунок із теплим вовняним пледом. – Ми вже думали, … Читати далі
– Ти на старості років з глузду з’їхала? Світлана застигла посеред спальні. В одній руці вона стискала магазинний чізкейк у пластиковій коробці, в іншій – пузатий флакон валеріанки. На ліжку лежала відчинена валіза, – величезна, жовто-лимонна. Лариса методично вкладала туди речі, старанно розгладжуючи кожну складку. – Ти з’їжджаєш? – ахнула подруга. Вона випустила валеріанку на … Читати далі
– Тещенько, збігайте хутко за хлібом в магазин, бо моїй мамі до борщу житнього захотілося, а білий вона не дуже любить! Максим уже тримав у витягнутій руці полотняну торбинку, дивлячись на Марію Степанівну так невимушено, наче просив про найпростішу послугу у світі. Мати Наталі навіть не встигла відставити велику скляну миску з тертим буряком та … Читати далі
— Ти хоч розумієш, що комусь за тридцять п’ять із нуля починати набагато важче, ніж чоловікові? — запитав Андрій, застібаючи дорожню сумку. — Потім тільки не кажи, що я не попереджав. Світлана навіть не повернула голови від шафи, де спокійно складала випрані простирадла. Вона просто провела рукою по рівній тканині, пригладила краєчок і тихим голосом … Читати далі