Автор Романович

Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж розтане і виправить усе, але мама нас і на поріг не пустила

Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж розтане і виправить усе, але мама нас і на поріг не пустила…. Продовжити читання →

Ірина народила малюка. Одразу зателефонувала до чоловіка. Слухавку ніхто не брав. Подзвонила своїй матері. – Мамо, ти знову бабуся. Все добре. А ти не знаєш, де Андрій? – сказала вона. – Андрій поїхав до матері. У них щось там сталося, – пояснила мама. Із пологового її забирала мама. За тиждень з’явився Андрій. – Що там в твоїх батьків сталося? – одразу запитала Ірина. – В батьків? Вони розлучаються. Вже роз’їхалися. І все через тебе, – спокійно сказав Андрій. – Через мене? Що ти таке кажеш? – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Ірина народила малюка. Хлопчик. Першій дівчинці вже п’ять років. Одразу зателефонувала до чоловіка. Але слухавку ніхто не брав. Подзвонила своїй матері. – Мамочко, ти знову бабуся. Онук у тебе. Все добре. А ти не знаєш, де Андрій? Трубку не бере…. Продовжити читання →

Тамара повернулась жити у рідне село. Діти купили їй на ювілей пів будинку. – Мамо, тобі подобається? – запитав її син Євген. – Мене все влаштовує! – сказала Тамара. Вона пройшлася по селу, познайомилася з сусідами. Вони сказали, що самі міські, а тут живе їх дід. Коли приїхав дід-сусід, Тамара побачила його здалеку – сива борода, кепка на голові… Чоловік став біля паркану, довго дивився на Тамару, як та клопочеться на подвір’ї, і раптом гукнув її: – Тамарко, це ти, чи що?! Тамара підійшла до паркану, глянула на дідуся й застигла, нічого не розуміючи

Подарунок на ювілей від дітей був очікуваним – на святкуванні вони Тамарі подарували ключі від будинку. Ну точніше – від половини будинку у рідному селі. Тамара вже давно хотіла поїхати в якесь село, щоб не заважати дітям в квартирі. Ні–ні,… Продовжити читання →

Ганна варила суп з фрикадельками, коли в двері подзвонили. Жінка накрила каструльку кришкою і пішла відкривати. На порозі стояла її майбутня свекруха. – Здрастуйте, Ганно, я мама Сашка, – з порога заявила Марина, як тільки двері відчинилися. – А Сашка немає, – відповіла Ганна. – А я не до нього. Я до тебе пришоа! – заявила свекруха. – До мене? – здивувалася жінка. – Так. Я хочу вибачення попросити у тебе! Ти вже на мене не ображайся! Я так завинила перед тобою! – раптом сказала Марина. – Вибачення? За що? Що ви зробили? – Ганна здивовано дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

– Стоп, – сказала собі Марина. – Жінок у твого сина може бути багато, а дитина таки в тебе одна! – Мамо, ну що ти засмучуєшся! Я вже дорослий і сам можу відповідати за свою поведінку! – не витримував Сашко…. Продовжити читання →

Ліда зібрала речі свого чоловіка Віктора і після цього подзвонила йому. – Ну, чого ти дзвониш, – сердито відповів Віктор. – Я ж сказав, що в мене відрядження на три дні. Вдома буду завтра. Не зрозуміло, чи що? – Значить так, – відповіла Ліда. – Слухай мене уважно. У моєму домі ти більше не з’явишся! – Я не зрозумів, – здивувався Віктор. – Ти взагалі, чи що? – Твої речі я відвезла на вокзал, – раптом сказала Ліда. – Слухай, завтра я повернуся і ми… – почав Віктор. – Квитанцію від камери схову візьмеш у поштовій скриньці! Віктор не розумів, що відбувається

Ліда не стала чекати повернення чоловіка з чергового візиту до коханки. Вона зібрала його речі, відвезла на вокзал і віднесла їх в камеру схову. І лише після цього подзвонила йому. – Ну, чого ти дзвониш, – сердито відповів Віктор. –… Продовжити читання →

Ліда з подругою Вірою приїхали в село на весілля. Столи накрили на подвір’ї нареченого. Ліда була міська дівчина і їй були всі сільські звичаї в дивину. Тостів було багато, потім танці, музика з програвача на підвіконні… – Ну як, подруго, подобається тобі у нас в селі? – запитала її Віра. – Дуже подобається! Після весілля Ліда прийшла додому до Віри. Раптом Віра сказала подрузі: – Лідо, вийди на вулицю, там тебе чекають… Вона здивовано вийшла на вулицю. Раптом хтось тихенько торкнувся її плеча. Ліда озирнулась й ахнула від несподіванки

Лідія стояла біля відчиненого вікна і дивилася в далечінь, чекаючи чоловіка з роботи. Вона на пенсії вже два роки, а чоловік працює з молодості агрономом у їхньому селі. Будинок у Захара з Лідією біля лісу. Вона все життя милується природою…. Продовжити читання →

Жанна з Віктором вечеряли на кухні, коли задзвонив телефон чоловіка. Він підняв слухавку, вийшов у іншу кімнату і невдовзі повернувся. – Хто дзвонив? – одразу запитала дружина. – Жанно, батька швидка забрала, – чоловік кинувся у коридор. – Я поїхав. Віктор повернувся додому пізно. Зайшов на кухню, де дружина мила посуд. – Ну що там? – одразу запитала Жанна. Чоловік тільки важко зітхнув. – Ну, розповідай! – наполягла дружина. – Жанно, я такого не чекав! – тихо скахав Віктор і заплакав.- Чого не чекав? Що ж там сталося? – Жанна здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

– Вітя, хто дзвонив? – до кімнати зайшла дружина. – Жанно, батька швидка забрала, – чоловік кинувся у коридор. – Я поїхав. – Обережніше! Краще таксі виклич. – Доїду, – і він вибіг із квартири. – Мамо, що сталося? –… Продовжити читання →

Яна засиділась на роботі допізна. Йти додому не хотілося. Там її ніхто не чекав… Нарешті вона закрила свій кабінет і попрямувала до ліфта… Яна натиснула кнопку виклику, як раптом почула позаду кроки! – Яно Романівно, хвилиночку, я з вами поїду! – гукнув її колега Кирило. Вони разом вийшли на вулицю. – Може вас підвезти? – раптом запропонував Кирило. – На мене машина чекає, – сказала Яна. – А взагалі – поїхали! Щось сьогодні хочеться поговорити… Кирило дуже зрадів і діловито сів за кермо. Та Яна ще не знала, що Кирило уже кілька місяців, дещо планує

Яні додому йти не хотілося, хоч і закінчився робочий день. Яна, сидячи у себе в кабінеті, переглядала пошту. Це звичайно можна зробити і завтра, але вона вирішила чимось себе зайняти. На неї чекала порожня квартира – ні чоловіка, ні сім’ї,… Продовжити читання →

– У твоєї матері стільки грошей! – казала Валя своєму чоловіку Борису. – Вона, що нам житло не може купити? У нас же ж дитина! – Вона все багатство своєю працею заробила, – обурився Борис. – Це її все. А ми маємо самі про себе подбати. – Так тобі ж і дістанеться все, коли її не стане! Ти ж єдиний син. А нам треба все зараз, а не колись там потім… – Ми самі маємо працювати! – впевнено сказав чоловік. – Ага, від тебе дочекаєшся результату! – не вгавала Валя. Раптом скрипнули вхідні двері. Валя обернулася й застигла від несподіванки

Валя виходила заміж з розрахунку. Хотілося їй багатого життя, на хліб не масло олію, а й ікру мазати. Коротше жити і ні в чому собі не відмовляти. А за кого заміж? У їхньому маленькому селі лише один багатий бізнесмен є…. Продовжити читання →

Марія не спала всю ніч. А який сон, якщо скоро вона йде розлучатися зі своїм чоловіком Сергієм?! Зранку вони прийшли ЗАГС. Розлучення пройшло швидко. – Ну, бувай, – сказала Марія Сергієві. – Речі я пізніше заберу. Сподіваюся ти не проти? – Не проти, – буркнув чоловік. – А ти куди? Я думав ми разом поїдемо. – Жодних «разом», Сергійку! – сказала Марія. – Все, закінчилось наше спільне життя. Марія, цокаючи каблучками, швидко попрямувала до виходу. Сергій дивився їй услід, не сходячи з місця. – Дівчино! – раптом почула Марія, проходячи через парк біля ЗАГСу. Марія озирнулася й застигла від несподіванки

Всю ніч Марія не спала… Який сон, якщо скоро вони з чоловіком ідуть розлучатися?! Дітей вони не мали, та й ділити особливо нема що. І все одно – на душі було не дуже… Прикро… Три роки разом прожили, але так… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑