Автор Романович

Степан був видним хлопцем з юності. Та любив він тільки одну жінку на світі, свою дружину Марину. Любив аж зі школи, скільки пам’ятав себе, стільки й любив. Жили вони дружно, трьох дітей виховували, Мишка з Іванком і доньку Тетянку, молодшеньку…. Продовжити читання →

Я вже давно немолодий чоловік, а на старості років, так склалося, закохався. Так вийшло в моєму житті. Порадитися зовсім ні з ким, справа у мене особиста і досить таки непроста для мене, тому прошу у вас, шановні читачі, якоїсь слушної… Продовжити читання →

Дoдoмy Мapинa пoвepнyлacя пiзнo. Вoнa тиxo вiдкpилa двepi i пoбaчилa чoлoвiкa, який cидiв зa cтoлoм.. В pyкax y ньoгo бyв кoнвepт: “Мapинo, пpиcядь. Нaм тpeбa пoгoвopити..” Мapинi чoмycь в цeй вeчip зoвciм нe xoтiлocя йти дoдoмy. І нa poбoтi зaтpимyвaтиcя,… Продовжити читання →

Полоru давалися мені нелегко. Під час вагітності я набрала всього 10 кг, і це було цілком нормально. Тільки незадоволеним був мій чоловік. Настільки незадоволеним, що почав навіть відкрито знущатися з мене. Йому легко було говорити: він дитину не народжував. Тепер… Продовжити читання →

Я ось якраз почула, що до Наталки чоловік повернутися захотів, чи це дійсно так?, – запитує мене по телефону одна моя знайома, чим, звісно, здивувала мене. Ні, я не чула. Принаймні про повернення його до Наталі, зате чула про обставини… Продовжити читання →

Він, виявляється, родич її чоловіка. Микола аж розцвів, як побачив Світлану, а потім підійшов до нареченого і почав розмову тихо, щоб люди не чули … В той день Світлана приїхала до бабусі в село. Вона працювала в обласному центрі майже… Продовжити читання →

– Та скільки можна вже, врешті-решт? – Ліза жбурнула рушник на стіл. – Я з роботи прийшла годину тому, навіть переодягнутися не встигла! – Ну що ти знову починаєш? – Андрій стирчав у дверному отворі, загороджуючи прохід. – Мати просто… Продовжити читання →

— Доброго ранку, Семенівно. Що це ти хвіртку підперла, мене чекаєш? — Що на тебе чекати, інші справи є. Ось курку загубила, строката така… не бачила? — Ні. І листа тобі сьогодні теж немає. Наступного тижня не чекай мене, я… Продовжити читання →

У Галини Петрівни три роки тому зrоріла хата. Добре, що вона тоді була на роботі. Жінка ще довго nлакала і голосила, адже в цьому будинку вона народилася і виросла, виховала сина, і онуки часто приїжджали у гості. А тепер на… Продовжити читання →

Марина ходила по квартирі й, зі сльозами на очах, збирала свої речі у валізу. Вона чула сміх з кухні, де сидів її чоловік з коханкою. Марина згадала, що дещо забула у ванній. Вона зайшла у ванну, згребла там з полички… Продовжити читання →