Чоловік повернувся, і у Тетяни підкосилися ноги. Це обличчя. Трохи старше, із легкою щетиною, але ті самі риси, той самий примружений погляд карих очей, та сама родимка над бровою. Тетяна вхопилася за полицю, щоб не впасти. У голові промайнула божевільна думка — може, їй ввижається через перевтому? Може, це все передноворічний стрес?
Тетяна обережно дістала зі шафи стару фотографію, на якій усміхнений темноволосий хлопець обіймав її, тоді ще п’ятнадцятирічну дівчинку. Вона й досі пам’ятала той морозний передноворічний день, сповнений безтурботним сміхом. Андрій повернувся з першої сесії, привіз їй величезного плюшевого ведмедя та цілу коробку цукерок. — Ну що, мала, скучила без мене? — Андрій підхопив сестру й … Читати далі