24 Квітня, 2026

Автор: Романович

– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. Віка та твій Дмитро. Якісь розмови вели, питання вирішували наші вуличні… – А ось зараз ми це й перевіримо
Uncategorized

– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. Віка та твій Дмитро. Якісь розмови вели, питання вирішували наші вуличні… – А ось зараз ми це й перевіримо

– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. […]

Read More
Я тепер вважаю своїм обов’язком хоч якось Богу подякувати, що тоді того хлопця на зміну до нас прислали. Ось і вожу лікарів безкоштовно
Uncategorized

Я тепер вважаю своїм обов’язком хоч якось Богу подякувати, що тоді того хлопця на зміну до нас прислали. Ось і вожу лікарів безкоштовно

Ранок починався з божевільної гонитви. Марина влетіла в ліфт, на ходу застібаючи пальто, і судорожно натискала кнопку першого поверху, немов від цього залежала швидкість спуску. Вона проспала. Всього двадцять хвилин, але для лікаря швидкої допомоги це ціла вічність. Зміна починалася о восьмій, а на годиннику було вже сім п’ятдесят. Автобус, на який вона розраховувала, пішов […]

Read More
— Дідусю, — сказала Марія, — а якщо б не Лекс, ви б так і не помирилися
Uncategorized

— Дідусю, — сказала Марія, — а якщо б не Лекс, ви б так і не помирилися

Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду — серйозне обличчя онуки Марійки. Дев’ять років, а вже така доросла. Сидить мовчки, рюкзак на колінах. Не те що сучасні діти — галасують, верещать. — Діду, а чому ти ніколи нікого не підвозиш? — раптом запитала Марія. Микола хмикнув. Розумна дівчинка. Помічає все. — Тому що, онучко, […]

Read More
– Ну ось, другий онук, -Єлизавета Петрівна ледь стримувала сльози радості, – тепер я найщасливіша бабуся на світі
Uncategorized

– Ну ось, другий онук, -Єлизавета Петрівна ледь стримувала сльози радості, – тепер я найщасливіша бабуся на світі

― Ну, чому замовкли? ― Єлизавета Петрівна гучно видихнула і впала на м’яке крісло. ― Не чекали гостей? ― Може, і не чекали, мамочко, ― Сашко поставив на журнальний столик чай, ― але тобі завжди раді! Зараз Маринка принесе бутерброди. Марина нарізала сир тонкими скибочками, невдоволено бурмочучи під ніс: «Як же… радості… повні штани». Ні, […]

Read More
— Три дні він нам показував, де проблема, — схлипнула Людмила. — А ми хотіли його до ветеринара везти
Uncategorized

— Три дні він нам показував, де проблема, — схлипнула Людмила. — А ми хотіли його до ветеринара везти

— Знову цей дурень дряпається! — Олег Михайлович кинув газету на стіл і сердито подивився в бік коридору. — Людко, зроби щось зі своїм  котом! Людмила Петрівна зітхнула, не відриваючись від телевізора. За сорок років шлюбу вона навчилася не звертати уваги на бурчання чоловіка. Але зараз було не до того. — Тим, іди сюди, — покликала […]

Read More
– Їх ніхто не проганяв, – відповідали і одній і другій, – вони самі чомусь не захотіли залишитися! Нехай приїжджають! Ми будемо раді
Uncategorized

– Їх ніхто не проганяв, – відповідали і одній і другій, – вони самі чомусь не захотіли залишитися! Нехай приїжджають! Ми будемо раді

– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята, – вимовив Петро. – Ти нікого не кликала, я нікого не чекаю! Висновок? – Я […]

Read More
– Вам не обов’язково тулитися в подруги, – рішуче сказала Тетяна. – Їдемо зараз же. Заберете доньку, поки Олександр на роботі, поживете в моїй квартирі, вона пустує зараз
Uncategorized

– Вам не обов’язково тулитися в подруги, – рішуче сказала Тетяна. – Їдемо зараз же. Заберете доньку, поки Олександр на роботі, поживете в моїй квартирі, вона пустує зараз

– Твоя дочка тут жити не буде! – обурено піднявши брову, вимовляла Тетяна чоловікові. – Взагалі-то, такі питання потрібно обговорювати, а не ставити мене перед фактом! – Та яка тобі різниця, вона досить доросла, а будинок великий, – знизав плечима Олександр. – І взагалі, ти ж знала, що в мене є дитина. Це не було […]

Read More
За день до весілля Елеонора почула розмову свого нареченого по телефону
Uncategorized

За день до весілля Елеонора почула розмову свого нареченого по телефону

За день до весілля Елеонора почула розмову свого нареченого по телефону. А вже на самому весіллі вона зробила таке, що всі гості були шоkoвані. – Кристинко, я не можу повірити! Невже я вже завтра виходжу заміж! Це просто неймовірно!– Так, неймовірно, – сміючись, відповіла подруга Кристина. – Хто це в школі казав, що ніколи не […]

Read More
Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям
Uncategorized

Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям

Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям. Сусідка подзвонила їй, почувши крики та гуркіт. – Так, – вона окинула поглядом розгромлену кухню, злякані обличчя дітей, бліду Марину. – Дмитре Сергійовичу, марш до спальні. Пропис. – Мамо, ти чого приїхала? […]

Read More
У Тетяни не було дітей. Лікар прямо сказав: ніколи не зможеш народити
Uncategorized

У Тетяни не було дітей. Лікар прямо сказав: ніколи не зможеш народити

У Тетяни не було дітей.  Лікар прямо сказав: ніколи не зможеш народити. Вона довго тримала це в собі, не наважуючись розповісти чоловікові, Миколі. Страх паралізував її. Але одного разу зібрала всю сміливість і зізналася. — Дітей у нас, Коля, не буде через мене. Лікар так сказав. Тоді Тетяні було 35 років. Уже не молода жінка. […]

Read More