27 Лютого, 2026

Автор: Романович

Влад вимкнув воду в душі. Витер обличчя рушником, прислухався до звуків зі спальні. Маша ще спала. Краплі стікали по його плечах, залишаючи вологий слід на щойно вимитій підлозі. Глянувши мигцем у дзеркало, Влад залишився задоволений своїм відображенням. У тридцять сім він непогано виглядав. Регулярні походи в спортзал і здоровий спосіб життя давали свої результати. Жінки звертали на нього увагу, і це лестило його самолюбству.
Uncategorized

Влад вимкнув воду в душі. Витер обличчя рушником, прислухався до звуків зі спальні. Маша ще спала. Краплі стікали по його плечах, залишаючи вологий слід на щойно вимитій підлозі. Глянувши мигцем у дзеркало, Влад залишився задоволений своїм відображенням. У тридцять сім він непогано виглядав. Регулярні походи в спортзал і здоровий спосіб життя давали свої результати. Жінки звертали на нього увагу, і це лестило його самолюбству.

Влад вимкнув  воду в душі. Витер обличчя рушником, прислухався до звуків зі спальні. Маша ще спала. Краплі стікали по його плечах, залишаючи вологий слід на щойно вимитій підлозі. Глянувши мигцем у  дзеркало, Влад залишився задоволений своїм відображенням. У тридцять сім він непогано виглядав. Регулярні походи в спортзал і  здоровий спосіб життя давали свої результати. Жінки звертали на нього увагу, і […]

Read More
– О, а ти чого це тут одна? А я для дружини подарунок забув, уявляєш? – випалив він і зник у своєму кабінеті. Хвилин через п’ять з’явився знову. — Ти чого одна, питаю? Додому чого не йдеш? — Так я і вдома одна, Микола Ілліч. Бос, який збирався ось-ось бігти до дружини, раптом завмер на порозі, потім підійшов до Оліного столу і сів поруч. Кілька секунд дивився на неї дуже серйозно.
Uncategorized

– О, а ти чого це тут одна? А я для дружини подарунок забув, уявляєш? – випалив він і зник у своєму кабінеті. Хвилин через п’ять з’явився знову. — Ти чого одна, питаю? Додому чого не йдеш? — Так я і вдома одна, Микола Ілліч. Бос, який збирався ось-ось бігти до дружини, раптом завмер на порозі, потім підійшов до Оліного столу і сів поруч. Кілька секунд дивився на неї дуже серйозно.

Додому Олі не хотілося. Робочий день тридцять першого грудня був коротким, всі її колеги-жінки втекли до своїх дітей, чоловіків і напівготових салатів. Радісні, сяючі, схвильовані, з величезними пакетами мандаринів і пляшкою ігристого – подарунок кожній від Миколи Ілліча. А Олю ніхто вдома не чекав. І готувати олів’є їй було ні для кого. Вона поглянула на […]

Read More
“– Іноді мені здається, що я їй нерідний, – щоразу казав чоловік, коли сварився з матір’ю
Uncategorized

“– Іноді мені здається, що я їй нерідний, – щоразу казав чоловік, коли сварився з матір’ю

Познайомившись з Аллою Ігорівною, Софія відразу зрозуміла, що порозумітися з майбутньою свекрухою у неї точно не вийде. Шістдесятирічна жінка була неприємною і з поганим характером. Її грубі коментарі та постійні єхидні висловлювання нікому не подобалися. Навіть добра і спокійна Софійка так і не зуміла впоратися з собою і прийняти матір майбутнього чоловіка. Проте Микола і […]

Read More
Я була шокована, коли побачила, що подарував Педро дітям та родичам. Ото називається привезла кавалера познайомитися з рідними. Тепер так соромно всім в очі дивитися, бо що ще подумають лихоло про Педро?
Uncategorized

Я була шокована, коли побачила, що подарував Педро дітям та родичам. Ото називається привезла кавалера познайомитися з рідними. Тепер так соромно всім в очі дивитися, бо що ще подумають лихоло про Педро?

Я працюю в Португалії вже добрих 10 років. Поїхала сюди на заробітки, бо зрозуміла, що в Україні мізерна зарплата. Тоді долар шалено підскочив, продукти та одяг подорожчали, а зарплату ніяк не підіймали. На щастя, мені пощастило одразу знайти гарну роботу – доглядала літню сеньйору. Добре, що та жіночка трішки знала англійську та російську, могла пояснити, […]

Read More
Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші
Uncategorized

Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші

“Аліна, яка на похороні ридала найголосніше, відсуває тарілку і каже діловим тоном: — Ну що, раз уже всі зібралися, треба вирішити питання з татовою квартирою. Мені, як розумієте, належить половина за законом. Треба її продати і поділити гроші Ох, хто доглядав за літнім, хворим батьком або свекром, той зрозуміє мене без зайвих слів. Останні десять […]

Read More
– Тітка Ганна, мабуть, розраховує на мішок картоплі! Дядечко був людиною щедрою, може, пощастить! – Насміхалися родичі в кабінеті нотаріуса. А невдовзі плакали…
Uncategorized

– Тітка Ганна, мабуть, розраховує на мішок картоплі! Дядечко був людиною щедрою, може, пощастить! – Насміхалися родичі в кабінеті нотаріуса. А невдовзі плакали…

– Тітка Ганна, мабуть, розраховує на мішок картоплі! Дядечко був людиною щедрою, може, пощастить! – Насміхалися родичі в кабінеті нотаріуса. А невдовзі плакали… Ганна поправила на голові стареньку хустку і стиснула в руках потерту сумку, з якої пахло яблуками та валеріаною. Величезна будівля зі скла та бетону, в якій розташовувалась нотаріальна контора, тиснула на неї, […]

Read More
-Мамо, мамо…До Настасі Устинової свати приїхали. …– Ну, так що ж, доню, час їй вже, не весь же вік в дівках сидіти. – Так, мамо, їй уже двадцять вісім, вона стара, а нареченому дев’ятнадцять, я його бачила, гарненький такий, кучерявий.
Uncategorized

-Мамо, мамо…До Настасі Устинової свати приїхали. …– Ну, так що ж, доню, час їй вже, не весь же вік в дівках сидіти. – Так, мамо, їй уже двадцять вісім, вона стара, а нареченому дев’ятнадцять, я його бачила, гарненький такий, кучерявий.

-Мамо, мамо, – прибігла до Варвари дочка Дуняшка і заторохтіла прямо з порога, – До Настасі Устинової свати приїхали.  – Ну, так що ж, доню, час їй вже, не весь же вік в дівках сидіти.  – Так, мамо, їй уже двадцять вісім, вона стара, а нареченому дев’ятнадцять, я його бачила, гарненький такий, кучерявий. – Де […]

Read More
На “сороковий день ” – невістка відкликала Галину вбік: – Тітко Галю, я чекаю дитину. Галина “застигла”, не в змозі повірити у це. Не обманює?… Скільки часу минуло, хто її знає, цю чужу дівчину? Раптом дитина Галині не онук?
Uncategorized

На “сороковий день ” – невістка відкликала Галину вбік: – Тітко Галю, я чекаю дитину. Галина “застигла”, не в змозі повірити у це. Не обманює?… Скільки часу минуло, хто її знає, цю чужу дівчину? Раптом дитина Галині не онук?

“Напевно, вона б тоді ще довго сперечалася щодо одруження сина, відмовляла його, намагалася переконати, якби не сталося такої біди. Синочок Галини, радість її та щастя, молодий, гарний і здоровий, раптово занедужав і швидко пішов з життя. На сорок днів невістка відкликала Галину вбік: – Тітко Галю, я чекаю дитину Галина подивилася на фотографію і тяжко […]

Read More
Повернувшись з магазину… Галина почула, що в кімнаті сина та невістки дивний шум, і вирішила перевірити. – Валю, а ти куди зібралася? – Їду я від вас! – крізь сльози сказала Валентина.
Uncategorized

Повернувшись з магазину… Галина почула, що в кімнаті сина та невістки дивний шум, і вирішила перевірити. – Валю, а ти куди зібралася? – Їду я від вас! – крізь сльози сказала Валентина.

Галина поверпнулася з магазину додому, і почала розбирати продукти з пакетів. Раптом жінка почула, що в кімнаті сина та невістки дивний шум, і вирішила перевірити. – Валю, а ти куди зібралася? – здивувалася Галина, коли побачила, що невістка збирає речі у валізи. – Їду я від вас! – крізь сльози сказала Валентина. – Як їдеш? […]

Read More
…Оксана насипала супу чоловікові, який щойно повернувся з роботи, і сіла поруч. Зачекала, поки Василь хоч трохи насититься, щоб голова почала «краще міркувати», і тоді розпочала серйозну, давно наболілу розмову:
Uncategorized

…Оксана насипала супу чоловікові, який щойно повернувся з роботи, і сіла поруч. Зачекала, поки Василь хоч трохи насититься, щоб голова почала «краще міркувати», і тоді розпочала серйозну, давно наболілу розмову:

— Василю, треба щось вирішувати з твоєю матір’ю. На дворі вже кінець вересня, зиму вона там, у селі, сама не переживе. Дров у неї немає, як вона свою величезну хату опалюватиме? А їй уже ж сімдесят п’ять. — І що ти пропонуєш? — Василь спокійно сьорбнув гарячого. — Василю, ти що, жартуєш? Я тобі з […]

Read More