Романович 
“Життя, де є місце теплу, співчуття та безцінним секундам справжньої людяності Вона нявкала тихо, з надією — ніби просила про допомогу, але перехожі або не чули, або вдавали, що не чують. Цуценя, що зіщулилося від страху, здригалося щоразу, коли поряд проходили люди, і в його очах відбивався жах… Щоранку вона проходила п’ять будинків, щоб дійти … Читати далі
“– Ти мені часто являвся уві сні… Раніше я бачила тебе зовсім крихітним. Останнім часом почала бачити тебе уві сні щоночі. Синку, скільки разів я пошкодувала, що залишила тебе тоді Сусіди не любили Ольгу. Була вона жінкою сварливою й прискіпливою. У під’їзді часто можна було почути її незадоволений голос, коли вона сварилася до всіх, хто … Читати далі
“Весільна промова, яка змінила все… Я встала. Серце калатало так голосно, що я ледве чула брязкіт келихів і гул незграбних розмов. Коліна підгиналися під вагою моменту, але я знала: не можна просто сидіти й дозволити цій брехні повиснути в повітрі, як парфумам, розпорошеним поверх сміття. Я взяла мікрофон. – Всім привіт, – почала я, голос … Читати далі
“– Це ж ти скаргу в соцслужбу написала? – Я, – відповіла Віра. – Нехай ваш Микола зі своєю дружиною хоч на сміттєзвалищі живуть, але діти так жити не повинні Леонід вже тиждень був якийсь задумливий і мовчазний. Віра ні про що його не питала: вона знала характер чоловіка і розуміла, що зараз його краще … Читати далі
“– Класна у вас чесність, Галино Миколаївно! Тобто, наші діти минулого року смажилися на городі, потім весь рік ми на вас гарували, щоб вашу дачу до ладу привести, а тепер діти Насті насолоджуватимуться зручностями, поки наші сидять удома? Дуже ви у нас чесна! – не витримала Ольга – Так, я казала, що це для дітей, … Читати далі
– Костя, ти у своєму розумі? Думаєш, я за гроші тебе до себе жити запрошую? Жаль мені тебе, от і все. Костик сидів в інвалідному кріслі та дивився крізь запилені вікна на вулицю. Йому не пощастило: вікно лікарняної палати виходило у внутрішній двір лікарні, де був розташований затишний сквер з крамничками та квітниками, але майже … Читати далі
“– Ти чого двері не відчиняєш? – Не хочу! І не буду. Гості повинні попереджати про свої візити, а ще, не лазити по ящиках, холодильниках і шафах. – У сенсі не будеш? Це ж моя мати! Вона ж до мене прийшла! – Ну от і зустрічай її! Але не в моєму будинку – А ось … Читати далі
“– Що за нечепури тут побували? Дзвони своїй рідні, хай приїжджають наводити порядок, – обурювалася Ліля. – Я не прибиратиму за ними. З мене достатньо того, що я постійно перу постільну білизну після твоїх друзів. Вони ж занадилися ночувати на нашій дачі. – Слухай, тут мама дзвонила, – сказав Лілі чоловік за вечерею. – Вони … Читати далі
“– Майя, тобі скільки років? – тихо спитав батько. – У мене таке враження, що ти не на першому курсі університету, а у першому класі. Яке б не було кохання, жити десь треба, їсти щодня треба? Потрібно. Ви куди спішете? Прям ось завтра одружитися, що вам, невтерпець? Ніхто ж не проти твого Олега, нехай приходить, … Читати далі
“«Сьоме липня! Цього не може бути! Просто збіг. Але й ім’я Андрій. По-батькові та прізвище інші. Так начебто усиновлювачі можуть змінити по батькові та прізвище. Та й ім’я теж…» Довго дивилася на портрет чоловіка, ніби сподіваючись побачити щось рідне Жінка у відділі кадрів міської ради оформила документи на нову співробітницю. Потім зателефонувала: – Інно Андріївно … Читати далі