Романович 
— Скільки можна вже вити? — кричав чоловік у спортивних штанях, натягнутих до самого пупка, і футболці з написом: «Найкращий чоловік». — Але ми повинні щось зробити, Іване… — схлипувала жінка. — Потрібно відвезти її до лікаря. — До лікаря?! Ти взагалі в своєму розумі? Щоб я ще гроші витрачав на твоїх тварин? І ти … Читати далі
“– Мамо, я поживу в тебе. Мені треба знайти себе, я втратила себе. Я перестала існувати як особистість. Я почуваюся загнаним конем, – сказала Галина, обіймаючи матір і заплакала Майже цілу ніч Галина не спала. О 2-й годині ночі чоловік боляче тицьнув її у бік і вилаявся, – Припини хропіти, дістала! Так, Галина почала похропувати … Читати далі
“– Пішли зі мною! У мене зараз двір без собаки. Будеш хорошим сторожем – не ображу! Сів на велосипед і поїхав до села. Дорогою дід Федір озирнувся не раз і не два… Але ніхто за ним не біг Вона була “нелюдимим” собакою… Ось як про людей говорять “нелюдимий”… Вона була такою ж… Колись дуже давно, … Читати далі
– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. … Читати далі
Минулої осені ми з чоловіком зробили для себе непростий, але необхідний крок — переїхали жити до його матері, у приватний будинок. Причиною стали високі витрати на оренду житла, які стрімко зростали, а ще страх, що в зимовий період можуть вимкнути електропостачання. У Наталії Карпівни, навпаки, тепла пічна опалювальна система, дім затишний і просторий, та й … Читати далі
Нещодавно в нашої доньки відбулася важлива подія — її випускний вечір. Ми готувались до цього дня заздалегідь і з усією душею: замовляли індивідуальне пошиття сукні, підбирали прикраси, продумували кожну деталь образу. Ліна готувала музичний номер, адже вокалом займається не перший рік. Така вона у нас — завжди активна, бере участь у хореографічних і театральних гуртках. … Читати далі
— Вона пішла, Світлано. Тиждень тому зібрала речі і пішла. І знаєш що? Я навіть не став її зупиняти. Антон сидів у сестри на кухні. Дивився в одну точку, немов там було написано пояснення всьому, що відбувається. — Зачекай, — Світлана сіла навпроти. — Давай спочатку. Ви ж з Марією три роки разом живете. Що … Читати далі
— Наталю, ось яка справа… — Андрій затримався на порозі кухні, покрутив у руках ключі. — У мами скоро ювілей. Гостей — багато, а у неї маленька двокімнатна квартира… Ключі забряжчали об стільницю занадто голосно. Наталя якраз возилася з посудомийкою. Вона поставила останню тарілку і обернулася. Повільно, ніби заздалегідь знала, що нічого хорошого не почує. … Читати далі
– Мамо, там у двері стукають! Відкриєш, бо в нас руки зайняті? – Звичайно, – усміхнувшись про себе, відповіла Наталя. Вона відчинила двері, навіть не подивившись хто там. У вечір перед Різдвом бігали колядувати дітлахи, тож Наталя чекала побачити на порозі чергову купу дівчат та хлопців. Тому, відчинивши двері, від несподіванки вона застигла. За дверима … Читати далі
Дзвінок відірвав Зою від вечері. Вона готувала собі рідко. Вранці задовольнялася чашкою кави, обідала на роботі в кафе, вечеряла склянкою кефіру або чаєм з печивом, а якщо дуже хотілося їсти, смажила собі яєчню. У вихідні їздила до батьків. Мама незмінно давала із собою контейнери з їжею, відмовитися було неможливо Зоя допивала склянку кефіру з печивом, … Читати далі