5 Березня, 2026

Future Investments

Автор: Романович

Тетяна нічого не помічала, вона думала про свою знахідку. Їй самій було понад 40 років, і в селі молодь звала її вже тіткою {"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"4101efaf87cfb966c7a9b75511f4acff","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"8cdb4d203931b427d7c7a31b38c1ca4bf1b4c9ecf88cf3a7e4125d059260981465910c19ebfc2749785d880f3309f430afcf7d69679d80e3be0e9316ee93df8e"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"ae442a47e190e8928cd74e3f9801a59d4e1cfc1aca157a74b446171b0eaced54440373c0b5d4acdcac1b2ec8b96ee02b59cc4f949cfab0c0b8edaca0d256c763"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"0eb54a43e79f48ce6919239b6dcd47bf395b265873138b116f4c34ec3349c6b4"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"4101efaf87cfb966c7a9b75511f4acff","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"ddd865d3b84f1130253757fe34fd9408f30bd6d690a53f0dd8dd2e8481dc099e92e8ebb1b63debcd860dfaa07938a410cfc45a315c4016a81a9af708336d8add"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"a5965c3dff98e94aea32c0a5f8a8907b7f346fa2fd617b8cd4c99d52536f468b33ad7d7dedb6519959fe573280222768e7383a5a4d27c4743cc239820983664f"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"0eb54a43e79f48ce6919239b6dcd47bf395b265873138b116f4c34ec3349c6b4"}]}}"}}
Uncategorized

Тетяна нічого не помічала, вона думала про свою знахідку. Їй самій було понад 40 років, і в селі молодь звала її вже тіткою

Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Андрій, стоїть на ґанку і стукає у двері. Вона схаменулася, різко схопилася і, йдучи босими ногами, побігла до дверей. Знесилена якось одразу, притулилася до одвірка і завмерла. Тихо. Нікого. Такі сни їй снилися часто і постійно обманювали, але щоразу вона бігла до дверей і відчиняла їх навстіж. […]

Read More
– А я, сину, не тільки хто твій батько не знаю, а й хтo твоя мати, я тоді втeкла з села, щоб люди правди не довідалися, – сказала Тоня синові. І гірко рoзплaкалася. У залі запанувала тиша. Всі наче закам’яніли на своїх місцях, бoялися навіть пoворyхнутися. Тільки Іван підвівся. – Що ви таке, мамо, кажете?
Uncategorized

– А я, сину, не тільки хто твій батько не знаю, а й хтo твоя мати, я тоді втeкла з села, щоб люди правди не довідалися, – сказала Тоня синові. І гірко рoзплaкалася. У залі запанувала тиша. Всі наче закам’яніли на своїх місцях, бoялися навіть пoворyхнутися. Тільки Іван підвівся. – Що ви таке, мамо, кажете?

– А я, сину, не тільки хто твій батько не знаю, а й хтo твоя мати, я тоді втeкла з села, щоб люди правди не довідалися, – сказала Тоня синові. І гірко рoзплaкалася. У залі запанувала тиша. Всі наче закам’яніли на своїх місцях, бoялися навіть пoворyхнутися. Тільки Іван підвівся. – Що ви таке, мамо, кажете? […]

Read More
— Чого ти, матір, злишся? Так, дитина є у Діни, то це хіба привід не приймати її в сім’ю!? — Звичайно це привід, ще який привід! Спалахнула в гніві Валентина Миколаївна, так звана наречена сина мала позашлюбну дитину, і тепер намагалася нав’язати її Роману. — Це чужа дитина, розумієш, чужа
Uncategorized

— Чого ти, матір, злишся? Так, дитина є у Діни, то це хіба привід не приймати її в сім’ю!? — Звичайно це привід, ще який привід! Спалахнула в гніві Валентина Миколаївна, так звана наречена сина мала позашлюбну дитину, і тепер намагалася нав’язати її Роману. — Це чужа дитина, розумієш, чужа

— Валюшо, я тут продуктів накупив, стіл будемо накривати, син сьогодні наречену приведе знайомитися! Федір сяяв як червоне сонечко, лисина виблискувала, відбиваючи світло від лампочки в передпокої. Він простягнув битком набиті пакети дружині, і втомлено впав на стілець. — Кого приведе? Насупилася Валентина Миколаївна, обличчя її посіріло від злості, і чорні кола під очима різко виступили, […]

Read More
— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде
Uncategorized

— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде

Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у заміжжі, хоч і важко доглядати. До того ж турбот побільшало: дім, чоловік, донька підростає… Люда все для дому старається, хватка виявилася дівчина. До тридцяти років довгу, темну косу заплітала і скріплювала шпильками, але чоловік Сергій все одно, за нагоди, міг легко […]

Read More
Цього літа приміське селище гуло від пліток, які переказували, як вулик. — Чули, Іван Жиленко знову одружився! — Відразу на двох! — Кажуть, сестри вони, дружини його! — Ось що творять, гарем розвели, безсоромні! Дурні вірили пліткам, а розумні раділи за хлопця, кому яке діло, з ким він живе
Uncategorized

Цього літа приміське селище гуло від пліток, які переказували, як вулик. — Чули, Іван Жиленко знову одружився! — Відразу на двох! — Кажуть, сестри вони, дружини його! — Ось що творять, гарем розвели, безсоромні! Дурні вірили пліткам, а розумні раділи за хлопця, кому яке діло, з ким він живе

— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти квадратних метрах розмістилися два дивани і стіл із шафою, залишивши вузенький прохід. — Трикімнатна була в Юри, коли ми жили разом. А тепер знімаю кімнату в комуналці […]

Read More
Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру
Uncategorized

Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру

— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в руках швабру. Я стояла серед руїн. I це не перебiльшення. Справжнiй безлад: брудний посуд, порожнiй […]

Read More
— Ну, ось перша пішла, – сказав батько після сватання, будучи вже “під мухою”. І з іншими також вийшло. Як помітить провожатого біля воріт, так хвіртку навстіж: – Заходь, зятем будеш! Наречений спочатку сахається від такої пропозиції, потім освоїться, придивиться і з Михайловичем – як кращі друзі. Так він всіх чотирьох заміж видав
Uncategorized

— Ну, ось перша пішла, – сказав батько після сватання, будучи вже “під мухою”. І з іншими також вийшло. Як помітить провожатого біля воріт, так хвіртку навстіж: – Заходь, зятем будеш! Наречений спочатку сахається від такої пропозиції, потім освоїться, придивиться і з Михайловичем – як кращі друзі. Так він всіх чотирьох заміж видав

— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і знову донька … або ж ти спеціально… — Ага, прям мріяв, – буркнув Михайлович з незадоволеним виглядом. — Та постривай, Грицько, дай хоч привітаю, – сусід Микола квапливо підійшов до Григорія Гришко, сорокарічного батька п’ятьох дочок. — З чим вітати? – […]

Read More
— Побачу поруч Федьку Щербака – коси обірву, вдома замкну. Зрозуміло, що слухалися не всі, і Федька, часто приходячи додому під ранок, струшував із себе солому або сіно. Не раз доводилося йому вистрибувати з вікон – добре, що двоповерхових будинків у селі не було. А коли в якоїсь молодиці зʼявлялася дитина, сільські пліткарки обов’язково приходили в будинок – подивитися, чи не схоже маля на Федора. І, кажуть, випадки були {"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"06e544abc3673d6657872b155aa5277f","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"64439706d59904181f2146be529dda2db175f2ed9d1ab67053dcf5cc8a2535c5b47b916404ea5095adf3116c8a3a99df464b96cf306566d3a5048d87b166a0af"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"d3a3fd525d54553166b447cdfd02eed0c656c5b682cc831a043e33e66a67ff4e564aedfb40e2f96660189476ee597515c33b70f3dc901dcd06d0dd93bfd598ea"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"fc525969739e43b806ba6e70169918953f7426c118c7a46712649a1d239d9197"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"06e544abc3673d6657872b155aa5277f","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"26ec96cc53e5ced04f6177a4d319b2752fc308ee7de8b530d3d0d99e39d34f71a06a926f423047afa88bbd937e28e5f2706cf3225ed77aebf2bb3738d17ea01f"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"4ef8e778620cb6bf4a3739ef8440f4ca8954d5d926cafd493247f4bc5acd24d364894e273ebff5631d16e6f42fd4ed04d9c6a6befa7818da4fdc551f314ac9a6"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"fc525969739e43b806ba6e70169918953f7426c118c7a46712649a1d239d9197"}]}}"}}
Uncategorized

— Побачу поруч Федьку Щербака – коси обірву, вдома замкну. Зрозуміло, що слухалися не всі, і Федька, часто приходячи додому під ранок, струшував із себе солому або сіно. Не раз доводилося йому вистрибувати з вікон – добре, що двоповерхових будинків у селі не було. А коли в якоїсь молодиці зʼявлялася дитина, сільські пліткарки обов’язково приходили в будинок – подивитися, чи не схоже маля на Федора. І, кажуть, випадки були

Федір Петрович Щербак прийшов з роботи і на ґанку спіткнувся об велику валізу. Поруч із валізою стояла картонна коробка з-під телевізора, перев’язана білизняною мотузкою. Він смикнув за дверну ручку – двері не відчинилися. «Розбухла, чи що, – подумав Федір Петрович, – треба трохи посмикати». Смикнув сильніше – не відчинилися. «Дивно, дружина вже має бути вдома» […]

Read More
І одного разу вона вийшла трохи пізніше з дому, коли приїхав Діма, бо допомогла тітці Тані спустити банки із закрутками в льох. І побачила, як сестричка Олена цілує її Діму, обвивши його руками за шию. Побачивши Катю, Діма зняв її руки з себе і подивився винувато. Але Катя кинулася геть, вона бігла вулицею, не відчуваючи під собою ніг. Сльози застилали її обличчя. Отямилася на краю села, впала під великий дуб, закрила обличчя руками й розридалася {"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"0f7196917bb5e0e3efd151451b51f97e","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"03e7fbd0264a211a6688528e8a086a5b96619ff4e942c868bb65646da1aefe5e21f2da43c4f09a503b12391e7673c1e3b0853a43ff495e5eede93bf670ac5e64"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"f037efbce955352e7d7b872dcda5214a709180864355509c05104313188d6f7c4b7d801af0ef490f2e981e1a33d6b8a0d460d34413d53e1ee39ec31abd67b855"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"a280f0350867f282be9c36b24972b529a6febf06c25838ee1e97577fa18cf300"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"0f7196917bb5e0e3efd151451b51f97e","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"b91725d215b6be0dc780b73ab65cf5e7bba4dbf0512764a633ba4596f688f7a0fbb6eeec5a3e5af9bc90af18129ba19de2f51037b2b74af8c2ed8693ef34f1af"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"dd304a81e1d2d1b6897cd9b62fbff66c1d8de4d0df59599e915d13b13b55f6ceb1bef7b276da62926905a1f598a3e85e8432f370f12fda50a0edc8425f10b09f"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"a280f0350867f282be9c36b24972b529a6febf06c25838ee1e97577fa18cf300"}]}}"}}
Uncategorized

І одного разу вона вийшла трохи пізніше з дому, коли приїхав Діма, бо допомогла тітці Тані спустити банки із закрутками в льох. І побачила, як сестричка Олена цілує її Діму, обвивши його руками за шию. Побачивши Катю, Діма зняв її руки з себе і подивився винувато. Але Катя кинулася геть, вона бігла вулицею, не відчуваючи під собою ніг. Сльози застилали її обличчя. Отямилася на краю села, впала під великий дуб, закрила обличчя руками й розридалася

Катрусі було шість років, коли від неї пішла мама. Вона чекала братика, коли мамі стало зле і її відвезли в лікарню. А звідти вона не повернулася, і братика теж ніякого не було. Батько сидів на кухні й тихенько скиглив, приходили й ішли чужі люди, іншої рідні, крім батька, у дівчинки не було. Потім маму проводжали […]

Read More
— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу
Uncategorized

— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу

— Іменинниця наша зовсім нікудишня господиня. Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накрила, – перераховувала свекруха збентеженій свасі. – Ставлю тобі двійку за виховання доньки! Ніна Іванівна, мама Олени, придумала, як врятувати іменини доньки. Хоч і знала, що свати і зять не схвалять її ідею… Коли Олена, ще не будучи дружиною Володимира, уперше […]

Read More