Романович 
Марина прокинулася від гуркоту. Знову. Знов щось летіло, билося, розбивалося. Годинник показував половину сьомої ранку. Неділя, ось такий вихідний. Єдиний день, коли можна було поспати бодай до восьмої. – Мати! — репетував Діма з кухні. — Де мій кухоль? Ти все знову переставила! П’ятдесят два роки. Вона підвелася з ліжка, натягла халат. У дзеркалі — … Читати далі
У коридорі жіночої поліклініки на лаві сиділа жінка похилого віку. Поруч із нею сиділа щупла дівчинка, років 15-ти, у короткій спідниці, з-під якої стирчали гострі коліна. Бабуся привела онучку на аборт. Бабуся весь час важко зітхала. Внучка з переляканим поглядом озиралася на всі боки. Поруч із нею стояв пакет. Підійшла дівчина, років 30, і сіла … Читати далі
Женька переводила дух, фух встигла. Вона їхала до бабусі. Довго сумнівалася. Весь день на роботі вирішувала: їхати-не їхати. Часу було обмаль, та й Іллю одного залишати не хотілося. Але після обіду все ж віддзвонилася чоловікові – доповіла: поїде до бабусі в Соколівку з ночівлею. Душа туди рвалася… Відразу після роботи побігла на електричку, ледве встигаючи. … Читати далі
– Попкорн чи чипси? Вибір потрібно зробити швидко. Рахую до трьох! – жартівливо спитав у мене Дмитро, прямуючи на кухню. – Вибираю те, що змусить тебе трохи попрацювати! Попкорн із гарячим шоколадом! Ти ж знаєш, я обожнюю спостерігати, як хтось працює! – Ти нещадна! Але знай, що наступного тижня я помщуся! Готуйся! Ми весело засміялися. … Читати далі
Не роби зла, а то бумерангом повернеться. Цю просту істину моя сестра свого часу не врахувала. Спочатку залишила мене без законної спадщини, а тепер, через роки мовчання, з’явилася і почала вмовляти забути колишні образи. А все тому, що їй потрібна моя допомога. Двадцять років тому не стало нашої мами. Я змогла приїхати тільки на дев’ятий … Читати далі
– Ольго, ну куди ти лізеш? Навіщо тобі чужу дитину виховувати? Мало чоловіків бездітних, чи хоча б щоб дружини колишні дітей виховували? – Мамо, ну а що робити? Дружина Коли пішла з життя, син лишився. Допомагати з дитиною нема кому, батьки Колі далеко. У його дружини батьки вде давно немає. Ні в дитбудинок же пацана … Читати далі
Вона засмутилася і захвилювалася. Якось приїжджала свекруха, і Катя про себе називала її зміючкою. Такої прикрої жінки Катя ще не зустрічала. У душу лізла, повчала на кожному кроці, втручалась у їхні сімейні справи. Навіть коли нікого вдома не було, у шафах рилася. Це одразу ж помітно, бо Катя знала, що речі завжди лежали на звичних … Читати далі
Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити заміж, – бурмотів Сергій, відкинувшись на спинку дивана і заплющивши очі. – Хоча, мені цей … Читати далі
– Алло, Наталко, привіт! Виручиш колишнього чоловіка? – Привіт, Віталіку! Ти про що? Як я тебе повинна виручити? Гроші потрібні, чи що? – Ні, не гроші. А допомога. Потрібно, щоб ти зіграла мою дружину. Але не колишню, а справжню. Усього на один вечір. – Навіщо? Що там у тебе відбувається, Віталю? – Та почав зустрічатися … Читати далі
Світлана давно мріяла про свій ювілей. Тридцять років – не аби-яка дата. Вона орендувала гарний зал у ресторані, замовила музику, сукню купила ще за кілька місяців. Хотіла, щоб все було «як у людей» – красиво, по-сучасному, щоб гості потім ще довго згадували. Але було одне «але». Свекруха, Марія Петрівна. Жінка з села, добра, але проста. … Читати далі