– Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже порпаєшся! Галина Петрівна винувато подивилась на сина. Три сумки з продуктами стояли біля під’їзду, вітер тріпав її поношений плащ. – Зараз, Денисе, я ж хотіла пиріжків напекти… – Які пиріжки? – Світлана, невістка, закотила очі. – Галино Петрівно, у нас […]
“– Мало того, що я годую твого сина, я ще мушу йому халявні свята влаштовувати?!
У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це не розмова з дочкою, а диктор по радіо зачитує телеграму. Настя відпросилася з роботи, покидала речі у сумку та побігла на станцію. Найближчий автобус відвіз її в рідне містечко. Мама була сама не своя. Телефоном вона намагалася триматися, а при […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"19b14fa883ddda50576551a3543e9fa5","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"cb48f47eb574540320e40412371ada8a792d313422a541a07883e1ba335f68c1ce28eacfce254e5660fec5fe4eccd8fe8cefd74b5aa393cba0c81299e87b6ae7"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"b61bc407903a719013bc86ef00c4d33c45f1f1cae42c1705bcc9cf6b306dc347c6cb7b445e84d51fd666037eac54c323a93fefce56f308fb69550616d610db74"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"24eb0b2375a2304b532192b031a418a9fdd34c276d77279ecab5cacf55629f55"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"19b14fa883ddda50576551a3543e9fa5","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"ab7f63fcc21820f23d82bd6deae096bd734571e1dd3a83d81fc0188188f60c1b32483f708789d32198cf0d511c0a816d4247ab0e3209c4fefbe314c4c576511e"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"2cf2fc0e6697e25c9ed6562172adce9be7381742c4e9022a5e3923ffc80af0abad05cefe2ccb5f415acb0b5551999d41176acfe413df24a0eb4b61b557902876"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"24eb0b2375a2304b532192b031a418a9fdd34c276d77279ecab5cacf55629f55"}]}}"}}
— Бачиш, донечко, тут така справа… Ми з татом справді хотіли тобі сказати, – Наталя щосили намагалася підібрати потрібні слова, – Ми з ним… У нас… Загалом… — Та перестань уже ходити навкруги! – Олександр серйозно подивився на доньку, – Ліль, ми справді дуже раді звістці про те, що в нас скоро з’явиться онук. І сподіваємося, що і ти теж зрадієш нашому сюрпризу. Річ у тім, що ми з мамою зовсім недавно дізналися, що скоро вдруге станемо батьками
— Мамо, тату! У мене для вас новини! – Ліля зробила ефектну паузу, а потім радісно продовжила, – Я чекаю дитину! Скоро ви станете дідом і бабусею! На хвилину за святковим столом запанувала тиша, а потім Наталя, мати Лілі, невпевнено запитала: — Дитина? — Ну так, мамо, дитина! – розсміялася Ліля, – Ваш онук чи […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"6076d0be5bb73c4af3c429268ed3a65f","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"e8989a9e05e6992e07f68c245bc44022f23ba9b543459886da4ded5c665e3adc8d650e7cf085e28c1b8af17e2b9bb82cbc9a1a3b5eea8a5d7ad9100dc8f923ef"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"f452013074b968367f91c8126a1c0880a81b3f3040dc6c8ff3a56d8a4de71a06c9cff7e22e3887214e10db1d7d4922221f233bae1d8d8a3d81d426e1fcb6dff8"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"44c7e905c944cdc53cfc6244cd117cf98145f9a442eb1c68b8d07cc9e76d44ee"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"6076d0be5bb73c4af3c429268ed3a65f","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"4ece6e592bb1fbcee79e68d93e18b716fa0258cadb862e457eaeba692f5fee994d4de92ec0e9256e5a7417aab84d303921990ea593df274dd4d0ac614aecfe7a"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"0b1149275348792b6b732d1013e13082aa49ff82659a57d4e780a905dd6deb51bca5ea83348058ac906032d1c45237d8f94cf875e8c80b17c8cfebf839869faa"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"44c7e905c944cdc53cfc6244cd117cf98145f9a442eb1c68b8d07cc9e76d44ee"}]}}"}}
— Пиши! В один стовпчик свої права, в інший обов’язки. Тепер кожна обслуговує себе сама, готуєш і прибираєш нарівні зі мною. І не забудь, що відтепер гроші за навчання ти платиш рівно половину. І за квартиру, і за харчування ти вносиш гроші в сімейний бюджет. Ліля жахнулася: — А де я стільки візьму? — Ти ж не питала, де я беру, коли грубила і фиркала на мене. Я за ці дні обміркувала всі твої слова і вирішила, що дочка моя права. Мені потрібно зайнятися собою, а для цього потрібні час і гроші
— Ну мам, ти чого ти така недолуга, як вівця, скільки можна тобі пояснювати, ось сюди натисни! — Я тобі зараз як дам вівцю по лобі, грубити вона мені надумала! — Дістала ти мене, тоді не скигли, що допомога потрібна, узагалі не буду нічого робити, – пирхнула Ліля і пішла до себе в кімнату, грюкнувши […]
— Ну зрозуміло, можна взагалі не переживати і купити на честь мого ювілейних іменин корж, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері ти такі номери скоріше за все не влаштовуєш. — У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – випалила Оля. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками і сім’єю брата. — Ну, це ваша особиста справа, у кожній родині свої правила, – не здавалася Ніна. – Ти прийшла в нашу, будь люб’язна поважати правила
— Я не планую грандіозне свято на честь ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Ніна синові та невістці за вечерею. — Це скільки? – вирішив уточнити Вадим, який знає про любов матінки до пишних свят. — Двадцять три людини будуть точно і ще парочка під питанням, – спокійно розповідала літня жінка. — Зачекайте, […]
— Ох, Оленко, самі ми залишилися, та ще й із дитиною на шиї! – Любив голосити свекор, влаштувавшись за кухонним столом і спостерігаючи, як Олена готує вечерю. – А що, у нас сьогодні знову макарони? В Олени горіло все з середини від такого співчуття, але вона намагалася тримати себе в руках. — Та знову, – відповідала вона. – Тому що грошей у нас немає, а макарони поки що є! — Ну, значить, будемо виживати, – сумно констатував Андрій Петрович. – Макарони з маслом – цілком собі їжа. — Масла теж немає, – повідомляла Олена, спостерігаючи за реакцією свекра
— Шикуєш, Оленко?! Батон можна було дешевше взяти, курка теж на знижці буває… Та й простроченням гребувати не варто, у нашому-то становищі! – Свекор закінчив вивчення чека і, поправивши окуляри, суворо глянув на Олену. — Андрію Петровичу, у вас совість є?! – Олена зі злістю зачинила дверцята холодильника, куди тільки-но запхнула злощасну курку, – Не […]
– Та що ти там працюєш? Ганчіркою помахала, пил поганяла в офісі, і вдома! – Гаркнув чоловік
Олена прожила з Олегом майже тридцять років. Виховали сина. Жили важко. Олена працювала, все до хати несла. Працювала ким доведеться: підлогу ночами мила, в офісах прибиралася. Аби грошей було більше. Олег працював у графіку добу через три. Любив сходити у гості, смачно поїсти. – Олеже, може, ти візьмеш підробіток? – Олено, коли? Добу попрацював, треба […]
{"AIGC":{"Label":"1","ContentProducer":"MiniMax","ProduceID":"946d5b18ceba06485f9443ff0c130e31","ReservedCode1":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"9b7a961bc9f6548ac735d51a83641829e0940e635c69b8c681ca687d8dec770c6f99daf848d6ef67606eacc4365301c4c077ba6a9e825886a1bcc31f4108ee0d"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"dd48a07e5687e4bcfe2c34b61573e4d76fea05985cdc9bac52965cc6baf468f40ca8d171c7cf6251ace77f3c5e23a383502eb8a72932312a3d252f4f760a8695"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"a30b1d49800244a5be53c810703732bdf869f662e2f7263b2c8e58e5d0a11759"}]}}","ContentPropagator":"MiniMax","PropagateID":"946d5b18ceba06485f9443ff0c130e31","ReservedCode2":"{"SecurityData":{"Type":"TC260PG","Version":1,"PubSD":[{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"LabelMataData"},"Signature":"e05ef1ec3894e6785a19e26c959ef2f6ccd63b09d3d18ba23f92123f2d32a78b054c6e001bf9e6cbbd78e848801c1d1627dce779e582108f8c4e303a9608bd4f"},{"Type":"DS","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":"Binding","BType":"0"},"Signature":"442a4a6ee749a4b1927fce951b1488f908701fecbd31f07537c72c357f7ee363762abfa0fd2c3f60a4a1d7ba13a234f6aaa94cab26736570b7a9c1dba2fc50a9"},{"Type":"PubKey","AlgID":"1.2.156.10197.1.501","TBSData":{"Type":""},"KeyValue":"00a0b3b0b6a0c9b0c89cab328342af4e8221ec5b40799cbe835ab4251f7b47e4fd"}],"Bindings":[{"Type":"Hash","AlgID":"1.2.156.10197.1.401","TBSData":{"Type":""},"Signature":"a30b1d49800244a5be53c810703732bdf869f662e2f7263b2c8e58e5d0a11759"}]}}"}}
— Дивись, мамо, ось це дідусева дружина Раїса, а це його донька Наталя. Правда, вони красиві? Дідусь каже, що вони живуть десь далеко, так дідусь? – Катруся озирнулася на Петровича, а він важко зітхнув і кивнув. — Що ж вони до Вас не приїжджають, Петровичу? Чи ви посварилися? – запитала я. — Ні, що ти, – замахав старий, – Я їх дуже люблю. Вони живуть за кордоном. У моєї Раєчки спина все боліла, от разом із донькою і поїхала. Там і клімат кращий, і лікування
Раніше ми жили разом із моїми батьками в старому будинку в межах обласного міста. А півроку тому, батьки вирішили купили однокімнатну квартиру на околиці міста, а решту виручених грошей віддати нам. Адже вони за своє життя тяжко напрацювалися і на землі і на роботі, їм просто хотілося спокою. А я з чоловіком і шестирічною донькою […]
— О! Поскакав наш Коник! Значить, і нам на зміну пора! Господи, це ж треба природі так дитя образити! І навіщо вона його тільки залишила? Про те, що думають про неї та її сина сусіди, Катя, звісно, знала. Але лаятися вона не любила і вважала, що якщо вже людині Бог серця і душі не дав, то поводитися «по-людськи» її все одно не змусиш. А тому, годі й час витрачати на те, щоб зрозуміти, чому люди бувають такими. Краще витратити його на щось корисне. Наприклад, привести до ладу своє житло або посадити ще одну троянду біля свого ґанку
— Іди, іди звідси! Нема чого тобі тут! – Клавдія Матвіївна поставила на стіл під розлогою яблунею велике блюдо з гарячими пиріжками і штовхнула сусідського хлопчиська. – Киш! Коли вже твоя мати буде за тобою доглядати?! Нероба! Худий, як тріска, Саньок, якого ніхто не кликав на ім’я, бо всі давно звикли вже обходитися прізвиськом, глянув […]
За два роки, забравши сина, Таня поїхала кудись в інше місто, до бабусі чи тітки, Ганна Василівна так і не зрозуміла, бо і з батьками недолугого чоловіка Тетяна всі зв’язки обірвала. Так і не дізналися вони, як склалося життя Тетяни й онука надалі. А ось Гриша продовжив жити весело і безтурботно. Не маючи ні постійної роботи, ні постійної жінки, ні постійного житла. Час від часу з’являвся у батьків, відіспатися, від’їстися, перехопити грошей і пропадав знову. Зараз Григорію було сорок п’ять, а мав він не кращий вигляд, ніж ровесники Ганни Василівни. З’являвся Григорій у матері завжди стабільно в день пенсії
Важко зітхнувши, Ганна Василівна прибрала до холодильника запечену курку, що вже охолола. Там же в холодильнику стояли дві салатниці з нехитрими салатами, нарізані акуратними шматочками сир і ковбаска, сьогодні взяла подорожче, адже був особливий привід, і коробка з ошатними кремовими тістечками. Ганна Василівна витратилася, готуючи частування для гостей, які так і не прийшли, тепер усе […]