Автор Романович

Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити… Продовжити читання →

– Мамо, вітаю. – Привіт… синку. – Мамо, – у слухавці помовчали, – я прошу допомоги, – голос сина був відчайдушно тужливий, Вероніка вся стиснулася всередині, – нам потрібна допомога. – Вам? – Так. Олену поклали в лікарню, вона знепритомніла… Продовжити читання →

– Як дачу? Яку дачу? – лепетав Сергій. – Гарну дачу! – відповіла Валентина Василівна. – Якраз таку, про яку все життя мріяла! На Сергія було шкода дивитися. Він запустив п’ятірню в шевелюру і з силою стиснув пальці. – Мамо,… Продовжити читання →

– Ти не сказала мені про спадщину, обдурила, вкрала ці гроші у нашої родини! – голосно заявив Павло, дивлячись у вічі своїй дружині Ользі. – А тепер ще й квартиру купила! Ніколи цього тобі не пробачу. – Тобі доведеться це… Продовжити читання →

— Мамо, це Наталка. Ната, це моя мама, Маргарита Петрівна. А де батько? — Мишко потягнув дівчину за собою, та, несміливо кивнувши жінці перед собою, зробила кілька кроків і зупинилась. Ну звичайно… Маргарита Петрівна… Наталка знала її дуже добре, аж… Продовжити читання →

– Відчепись від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі я уявлення не маю чия це дитина. А може не моя зовсім? Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі. – так говорив Віктор, який був у… Продовжити читання →

Виходячи з лікарні, Олена зіткнулася в дверях із чоловіком. – Вибачте, – сказав він, затримавшись на ній поглядом.Наступної миті погляд його став презирливо поблажливим, чоловік відвернувся від Олени, і, здається, одразу ж забув про її існування. Скільки таких поглядів вона… Продовжити читання →

Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Ніна, моя двоюрідна сестра, шепотіла Артему, але досить чітко: — Вона ж працює в банку, у неї там бонуси, премії… Кажуть, Марина вже все оплатила. Уявляєш, яке… Продовжити читання →

Сьогодні був важкий день. Ваня поховав сестру. Нехай непутню, проте рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років і от така трагедія. Віка, як могла підтримувала чоловіка, намагалась більшу частину клопоту взяти на себе. Однак після похорону їх чекала… Продовжити читання →

– Мамо, ти вдома? Відчиняй, – моя дочка Анна, яка приїхала до мене з самого ранку, стукала мені у шибку. В той день я чекала гостей, але не Анну точно. До мене мав приїхати Михайло, ми домовилися, що я позичу… Продовжити читання →