Автор Романович
– Як ти могла, мамо? Тепер гості будуть не про весілля говорити, а про тебе, – картає мене моя дочка. – Зачекай, доню, перш, ніж мене засуджувати, давай розберемося – що я не так зробила? – мені настільки не сподобався… Продовжити читання →
– Поліна, я тут все вирішила! Надії квартиру залишаю, а сама до тебе переїду, і всім буде добре, – з порога оголосила мати, скидаючи пальто на стілець. Поліна аж завмерла від такої новини. Кілька секунд вона просто дивилася на матір,… Продовжити читання →
— Ольго Павлівно, я не можу взяти Поліну до себе на роботу, — обережно промовила Анжела. Свекруха вже кілька разів просила влаштувати свою доньку до неї в компанію. — Ну чому ж? Вона тямуща, закінчила університет, заміжня. Якщо думаєш, що… Продовжити читання →
– Мамо, кава закінчилася, – телефонує мені в Італію старша донька. – Ну і заодно передай 500 євро, дуже треба. – Марино, я ж уже попереджала, що не зможу більше вам грошима допомагати, бо маю один задум, – кажу. –… Продовжити читання →
– Слухай, Юля, я так більше не можу! Давай квартиру знайдемо та з’їдемо?! – пошепки промовив Стас, зачинившись із дружиною у ванній кімнаті. – Стасе, ми не потягнемо іпотеку, або орендовану квартиру. За машину ще не розплатилися… – відповіла Юля,… Продовжити читання →
– Відрізай, мамо, або я сама ножицями пройдуся, – донька ревіла, сидячи на табуретці. Хвилі пшеничного волосся струменіли по спині й торкалися сидіння. – Що ж мені тепер через брата в дівках сидіти все життя. Тетяна Петрівна подивилася на чоловіка,… Продовжити читання →
Заміжня дочка прийшла провідати матір. Пили чай, і ніщо не віщувало неприємності. Мирно та тихо. Телефонний дзвінок. Мама відповіла. Запитала хто? Гучно заговорила: «Валю? Я така рада! Звідки взяла мій номер? Як? Чудеса». Пошепки донці: «Це Валя, тітка Валя, наші… Продовжити читання →
– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла Олена чоловікові крізь зуби, стоячи біля вхідних дверей. У під’їзді витав такий «аромат», ніби сусіди варили суп із протухлого оселедця та… Продовжити читання →
Я мазала хліб маслом і посміхалася. Вперше за два роки ми їдемо на дачу всією сім’єю — без поспіху, без справ, просто так. Андрій взяв відпустку, Настя закінчила сьомий клас, а у мене накопичилося стільки втоми, що хотілося просто лягти… Продовжити читання →
Петро з Ларисою були разом ще зі школи. Він – простий хлопець із звичайної родини, вона – гарна, з виразними очима і знала собі ціну. Коли одружилися, всі в селі казали: “Пощастило Петрові”. І він так думав. Любив її щиро,… Продовжити читання →