Автор Романович
– Ірино, ти могла б хоча цього разу мене зрозуміти? Невже важко зварити бульйон, адже мова йде про мого батька, – Сергій виглядав розгубленим. – Про твого батька? Та він і не згадував про тебе, жив своїм життям. А тепер… Продовжити читання →
— Яку половину? — обурилася Катя. — Іване, цю квартиру ми купили на гроші від продажу попередньої, а на ту нам гроші дали мої батьки! — Але вона була куплена під час шлюбу! І твоя машина, до речі, теж! —… Продовжити читання →
– Виженіть його звідси! Виженіть негайно! Йому тут не місце! – гнівно кричали покупці, показуючи пальцями на літнього чоловіка у рваному одязі, який, переступаючи з ноги на ногу, стояв біля входу. – У мене є гроші… – тихо говорив він,… Продовжити читання →
Вона забула сумку в таксі, на задньому сидінні. Витягла гаманець, такий, знаєте… жіночий, розпухлий від невідомо чого, гаманець. Довго порпалася в ньому, намагаючись згадати, куди цього разу засунула готівку. Розплатилася і… Пішла задоволена. Водій помітив сумку на задньому сидінні, коли… Продовжити читання →
– Алло мамо, ти пенсію отримала? – почувся рідний голос сина Ганни Василівни. – Та синку, отримала, тільки лікар мені виписав ліки більше чим зазвичай, серце сильно турбує, – виправдовуючись відповіла Василівна. – Мені платіж за машину треба внести, я… Продовжити читання →
— Дивись, знову твій прийшов, у чергу встав, а сам так і шукає тебе очима! – злегка штовхнула ліктем свою напарницю Надя і показала очима, – Он там стоїть. — Та годі, чого це він мій, старий якийсь, Надю, та… Продовжити читання →
— Ну і навіщо ти знову стільки продуктів накупила? – кривилася Галина, дивлячись, як невістка розбирає сумки. — Я завжди купую з запасом, щоб на вихідних нікуди не виходити, – розповідала вона. – До того ж, завтра в гості має… Продовжити читання →
Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй часто доводилося мотатися країною через роз’їзний характер роботи, тож уже навчилася ловити хороші квитки і намагалася продумувати маршрут максимально зручно і правильно. Збираючись у чергову поїздку,… Продовжити читання →
– Ти… Ти… – Ольга схвильовано вхопилася за одвірок, нахилилася, щоб ковтнути повітря, – Ти знаєш… Павло повернувся, – видихнула. Вона важко дихала, бігла, перестрибуючи купи, легко, як молода кізочка, перемахуючи через усі перепони – так хотілося першою поглянути на реакцію Надії…. Продовжити читання →
Цікава та тепла історія. У Сашиному під’їзді жила одна малоприємна літня жінка Ангеліна Вікторівна. Висока і худа. Весь будинок від неї страждав, катком могла проїхатися по будь-кому. І я не виняток, і в мене час від часу летіли отруйні стріли… Продовжити читання →