Романович

– Бабцю Олю, а можна я ще раз пиріжка візьму? – запитав хлопчик у пошарпаній куртці, сором’язливо тримаючи теплий пиріжок із повидлом. – Бери, синочку, бери. Їж на здоров’я, – усміхнулась старенька і ніжно погладила малого по голові. Вона завжди стояла біля автобусної зупинки з кошиком свіжої випічки. Не продавала – просто ділилася. Хто хотів … Читати далі

Світлана жила у місті, мала гарну роботу, двоє дітей і чоловіка. Усе життя крутилось у шаленому ритмі: садочок, школа, офіс, закупи, звіти, секції. Телефон розривався від повідомлень, а календар був розписаний до останнього рядка. – Донечко, ти ж приїдеш до нас на Великдень? – дзвонила їй мама з села, лагідним, трохи втомленим голосом. – Ой, … Читати далі

Марія вже й не чекала щастя, жила собі і вважала своїм обовʼязком просто допомагати людям, таку вже вдачу мала. Вдова, без дітей. Її чоловіка Івана не стало ще десять років тому, і з того часу Марія жила сама. Люди її любили – вона була чесною, щирою, завжди прийде на поміч: то буряки сусідам допоможе виполоти, … Читати далі

— Міша, а раптом вона нас не полюбить? — Олена завмерла біля вікна, притиснувши долоні до скла. Михайло відірвався від ноутбука, зняв окуляри і втомлено потер перенісся. За десять років спільного життя він навчився безпомилково вгадувати настрій дружини лише за інтонацією. Зараз в її голосі дзвеніла тривога — та сама, що з’явилася три місяці тому, … Читати далі

Таня тихо відчинила двері й зайшла до будинку, можливо, мама відпочиває? Ні, мама у своїй кімнаті розмовляє з кимось по телефону. У Тані не було звички підслуховувати чужі розмови, але зараз її насторожила фраза: «Так, ви все правильно зрозуміли, я хочу укласти з вами прижиттєвий договір на ритуальні послуги». Таня зібрала всі сили, щоб не … Читати далі

Приблизно в п’ятирічному віці Оленка почала розуміти, що з нею щось не так. Ось узяти до прикладу випадок. Йде Оленка з мамою спекотного, сонячного дня широкою красивою вулицею з високими будинками, такими високими, що дівчинка ледве бачить, де вони закінчуються. І квітів навколо багато посаджено різних: синіх, червоних, рожевих, білих, і не просто так, як … Читати далі

«А Тарас, виявляється, щасливо одружений…» — зітхала Соломія, сидячи на лавці в сквері й стискаючи в кишені направлення. Сусідки по кімнаті в гуртожитку заздрили їй, коли бачили в товаристві статного, гладко поголеного блакитноокого брюнета, вважали, що пощастило з галантним кавалером. А заздрити, зрештою, не було чому… Соломія здригнулася, пригадавши першу й останню зустріч із дружиною … Читати далі

– А може є ще хоч якийсь вихід? Не хочу я жити з твоєю мамою, – чесно зізналася Галина своєму чоловікові. – Я все розумію, але повір, що для нас зараз це найкращий вихід. До того ж, це ненадовго, поки ми не придбаємо своє житло, – заспокоював дружину Степан. – Ну що, Галинко, вітаю в … Читати далі

Віра сиділа за кухонним столом, дивлячись на стос рахунків, які принесла листоноша вранці. Електрика, вода, комуналка – цифри промайнули перед очима, але думки були десь далеко. За вікном шелестів осінній вітер, зриваючи останнє листя з клена у дворі. Вона зітхнула, відклала папери й подивилася на годинник. О пів на п’яту. Незабаром повернеться з роботи невістка … Читати далі

— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити страви нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі столом, і почала викладати з сумки пластикові контейнери з їжею. — Віро Миколаївно, ви знову привезли свою їжу? – запитала Оля. — Сонечко, ну не можна ж … Читати далі