Марія та Володимир повернулися додому, відпустка добігала кінця. Залишався лише тиждень. – Ви вже приїхали? А я на вас тільки за годину чекаю. Зараз борщик буде готовий, котлетки. Все твоє улюблене, Вовочко. Сало до борщу на ринку взяла. Ви ж з дороги, вмивайтеся, за мить все готове буде. – Вова, – тихо сказала Маша, – … Читати далі
Свекруха піднесла «подарунок» на новосілля. А потім кричала: «Не ганьби сім’ю!» Наше новосілля нагадувало коронацію. Свекруха, Світлана Петрівна, увійшла в нашу нову двокімнатну квартиру як перевірка з податкової — велично й з явним наміром перелічити мої нерви поштучно. За нею мій чоловік Ілля з виразом обличчя щасливого чоловіка, а замикали процесію зовиця Юля та її … Читати далі
— Мамо, я знову бачу в тебе картоплю з підливою. Ти хоч інколи купуєш собі щось нормальне? — Оксана поставила на кухонний стіл великий пакет із продуктами й почала діставати сир, масло, яблука та печиво. — Я тобі сто разів казала: продай ту дачу. Ти там уже майже нічого не садиш, їздиш кілька разів за … Читати далі
Зал судових засідань номер чотири пахнув старим папером, вицвілими кодексами та дешевим освіжувачем повітря з ароматом конвалії. Цей запах переслідував Олену ще з першого засідання. Вона сиділа на жорсткому дерев’яному стільці, стиснувши пальці в замок на колінах так міцно, що кісточки побіліли. Праворуч від неї, за сусіднім столом, сидів Віктор. Він виглядав бездоганно: дорогий темно-синій … Читати далі
Коли міжнародний автобус «Болонья — Чернівці» зі скреготом загальмував біля автостанції, над містом висів сизий туман ранньої осені. Люба вийшла на перон однією з перших, тримаючи в руці важку темно-синю валізу на коліщатках. У тій валізі лежали пармезан, запаяний у вакуум, дві жерстяні банки оливкової олії першого віджиму, туфлі для Олени, які та ніколи б … Читати далі
— Треба терміново з’їздити на дачу. Перевірити, як будинок після зими перезимував, — Ірина кинула погляд на календар і подумки прикинула, коли вийде вибратися за місто. Весна у розпалі, а вона все ніяк не могла знайти час. Робота, домашні справи, постійна метушня — усе це відсувало поїздку на потім. Але зараз, нарешті, випав вільний вихідний. … Читати далі
– Мамо, ну що ти, їй богу, як … як … як якась … з середньовіччя, слово честі. Віра сиділа втупившись у стіл, вона була вся напружена і слухала дочку уважно, стиснувши в тверду ниточку губи. – Що він тобі зробив? Урвав віку? Покарав? Вкрав щось? – Ні! Він всього-на-всього пішов до іншої жінки, – … Читати далі
— Мамо, у суботу зранку будь удома. Я домовився з майстрами: приїдуть, заберуть стару теплицю, вирівняють землю біля сараю, а там уже почнемо робити навіс для двох машин, — Олег поклав ключі на кухонний стіл і так упевнено розгорнув на телефоні план подвір’я, наче господарем тут був саме він. — Дивись: від воріт буде широка … Читати далі
Шум прибережного океанського вітру за вікнами великого будинку дони Ізабель ніколи не приносив Надії довгоочікуваного спокою. Вона витирала порцелянові тарілки, машинально складала їх до дубового серванта і слухала, як гуде чуже південне місто. Минуло вже майже три роки відтоді, як Надія зібрала дві потерті валізи на автостанції у Львові та вирушила в невідомість. Розлучення з … Читати далі
За столом у кімнаті зібралися четверо: батьки – Роман Олексійович та Ніна Семенівна, їхній старший син – Віктор, який після розлучення жив із батьками, та двадцятип’ятирічна дочка Оксана, яку мати попросила сьогодні прийти до них на обід. Після обіду перейшли з кухні в кімнату, і батьки почали розмову, заради якої й зібралися. Роман Олексійович сидів … Читати далі