– Обіцяю тобі, Марійко… Я жодну жінку не пущу до нашої хати. До самого кінця залишуся вірним нашому коханню

Коли всі, хто прийшов попрощатися, розійшлися по хатах, біля свіжої могили залишився лише Федір. Він довго стояв у тиші, потім ступив уперед, торкнувся дерев’яного хреста і тихо промовив: – Обіцяю тобі, Марійко… Я жодну жінку не пущу до нашої хати. До самого кінця залишуся вірним нашому коханню. Минуло п’ять років. За цей час село помітно … Читати далі

– До чого мене життя довело. Квартиру цю, мабуть, скоро заберуть. За борги. Усі гроші, які були, пішли на процедури. Всім винен. Роботи немає. Як жити не знаю

Юля прибирала в квартирі, коли задзвенів її телефон. Номер був незнайомий. – Алло, Юля? – почула вона чоловічий голос. – Так, це я, – здивовано відповіла жінка. – Не впізнала? – жалібно запитав чоловік. – Це ж я, твій Петро… – Який ще Петро? – не зрозуміла Юля. – Ну Петро. Твій колишній чоловік. В … Читати далі

Віро, як це ти не підеш? Ти хоч розумієш, як мені буде без дружини на цьому весіллі? – в розпачі став проситися Петро. – Не піду, бо мені нема чого там робити. І тобі не раджу туди йти, – не відводячи погляду від дзеркала, спокійно відказала дружина. – Я не можу не піти, рідна донька мене на своє весілля покликала, як я не піду? Але мені без тебе там незручно буде. Оксана сказала, що тебе теж запрошує, от, і в запрошенні ти теж є, – Петро відкрив конверт із запрошенням і показав Вірі. Чоловік почухав потилицю і замовк, він добре знав характер своєї дружини, і розумів, що якщо вона сказала, що не піде, то не піде. Але і самому йому якось незручно йти

– Віро, як це ти не підеш? Ти хоч розумієш, як мені буде без дружини на цьому весіллі? – в розпачі став проситися Петро. – Не піду, бо мені нема чого там робити. І тобі не раджу туди йти, – не відводячи погляду від дзеркала, спокійно відказала дружина. – Я не можу не піти, рідна … Читати далі

— Я сказав — мені потрібна вечеря! Я хочу їсти! Зараз!

— Де моя вечеря? — пролунав хриплий голос із глибини квартири, щойно Марина переступила поріг. Вона завмерла, не знімаючи пальта, й важко зітхнула. Робочий день видався особливо важким — керівник завалив звітами, автобус зламався, довелося йти пішки три зупинки під холодним осіннім дощем. А вдома чекав Віктор, який уже місяць сидів без роботи після скорочення … Читати далі

— Олено, тільки не гнівайся, але вас з чоловіком і донькою на весілля ми не кличемо, — заторохтіла Світлана. — У Дениса купа рідні, довелося урізати список

— Олено, ну не гнівайся на мою Олю! Дай грошей, прошу тебе! — благала дружина брата Світлана, нервово смикаючи край кофти. Голос її тремтів, а в очах стояли сльози. — Ти ж розумієш, вона перед весіллям уся на взводі, от і зірвалася на тебе. Сукня, яку ти пошила, просто приголомшлива, всі в шоці від твого … Читати далі

– Ти ж не рідня, а там чисто для своїх, – видав чоловік, не взявши її на ювілей свекрухи, але, невдовзі поплатився за це…

– Олено, ти не їдеш, – голос Дмитра був твердим, майже роздратованим, коли він зав’язував краватку перед дзеркалом. – Це мамин ювілей, там лише рідня. Олена завмерла, тримаючи в руках праску. Вона тільки-но прасувала його сорочку, а тепер стояла, відчуваючи, як усередині все холодніє. До ювілею свекрухи Любові Михайлівни всі готувалися вже місяць, і Олена … Читати далі

– Послухай, Катю, якби у світі існував орден, яким би нагороджували саму недолугу  дружину, він би дістався тобі! Знаєш, як ми з Галиною іржали над тобою, коли ти сама відправляла мене до неї, своєї подружки та моєї пасії

– Ти хочеш сказати, що здивована? – Усміхнувся чоловік, дивлячись на Катю. – А, на твою думку, ця заява нормальна? – Запитала дружина. Артем тільки-но повідомив їй, що в нього вже давно є інша жінка і він збирається подати на розлучення. – І не роби, будь ласка, вигляду, що ти про це не знала, – … Читати далі

Ви це спеціально робите? Ну невже не можна запам’ятати, що каструлі у нас не в цій шафці зберігаються, – вкотре повчала мене невістка. Її дуже дратувала моя присутність, і це було відразу видно, хоч вона нічого прямо і не говорила. Я приїхала з Італії, син мені виділив окрему кімнату. Якщо чесно, я думала, що у великому будинку для мене можна щось і краще було знайти, бо зараз моя кімната швидше комірчину якусь нагадує

– Ви це спеціально робите? Ну невже не можна запам’ятати, що каструлі у нас не в цій шафці зберігаються, – вкотре повчала мене невістка. Її дуже дратувала моя присутність, і це було відразу видно, хоч вона нічого прямо і не говорила. Я приїхала з Італії, син мені виділив окрему кімнату. Якщо чесно, я думала, що … Читати далі

– Здоровий лівак зміцнює шлюб, – реготав Антон, вважаючи це справжньою мудрістю. Ще й надто дотепною! Але він, ох як помилявся…

– Здоровий лівак зміцнює шлюб, – реготав Антон, вважаючи це справжньою мудрістю. Ще й надто дотепною. – Це точно, – підтакнув Сашко, його друг. – Та й взагалі, чоловіки за своєю натурою полігамні. Природу не обдуриш, – говорив далі Антон. – Усі мужики зраджують – це факт. Діма хмикнув. У їхній компанії він опинився вперше. … Читати далі

Ти завжди була впертою, але зараз не час. Світлано, хіба ти сама не розумієш, що ти маєш переїхати до батька, бо йому потрібно, щоб зараз хтось був поруч? – каже мені мій рідний брат Святослав. Я на кухні мила посуд. Люди вже розійшлися після поминального обіду за нашою мамою, а мій брат вирішив, що зараз чудова нагода нам поспілкуватися, а якщо точніше, то він захотів вирішити всі проблеми моїми руками. З братом у нас давно стосунки ніякі, я з ним вже довший час не бачилася і не спілкувалася, як і з батьками, хоч і живемо ми в одному місті. Справа в тому, що мій брат завжди був любимчиком батьків, і через нього не любили мене

– Ти завжди була впертою, але зараз не час. Світлано, хіба ти сама не розумієш, що ти маєш переїхати до батька, бо йому потрібно, щоб зараз хтось був поруч? – каже мені мій рідний брат Святослав. Я на кухні мила посуд. Люди вже розійшлися після поминального обіду за нашою мамою, а мій брат вирішив, що … Читати далі