– Марино, давай на вихідні до батька з’їздимо. – Чого це? Ми ніби до моїх збиралися. – Так, але… батько сказав, що вишню можно вже збирати і сливи на підході, треба було б допомогти. Та й прихворів він трохи… Треба б його до нас забрати… – Господи! Андрію, ти ніби в минулому столітті живеш. Зараз … Читати далі
Надія Петрівна відкрила очі. Вона побачила сонячний промінчик на стіні. Обличчя осяяла щаслива посмішка: “– Жива! Дожила до свого дня народження. Подумати тільки – дев’яносто років! Дев’яносто одного вже не буде… Маринка моя відпочине. Мабуть, десять років мене доглядає…, – задумалася старенька, згадуючи. – Більше вже.Дочка її, коли в мою квартиру переїхала? А я сюди? … Читати далі
– Миколо, я нам роботу знайшла, уявляєш? — Ніна влетіла в квартиру радісна, наче на крилах. — Будемо в одній фірмі працювати! Мені наш викладач телефон директора дав, сказав, що надіслав йому рекомендації. І той нас бере! Здорово, правда? – Ого, нічого собі! Круто ти це провернула,- Микола здивовано дивився на свою дівчину. — Як тобі це вдалося? … Читати далі
— Тихо! Ти дружину розбудиш! – шепнув Вася Галі, пробираючись до кімнати темним коридором. — Колишню дружину! – Галя ткнула Васю вбік. — Майбутню колишню дружину. Ми ще не розлучилися! – огризнувся той. — Я не зрозуміла, що тут за змова? – несподівано увімкнулося світло, і перед нежданими гостями виросла стіна у вигляді дружини Васі … Читати далі
– Сину, не буде мене два тижні вдома. Впораєтеся з Соломією самі по господарству? – питаю я сина. – Не буде вдома. А де ти будеш? – здивовано запитав син, який вже за ті кілька місяців, що я вийшла на пенсію, звик, що я постійно вдома. – На курорт я, сину, поїду. Взяла на роботі … Читати далі
Галина прожила з чоловіком п’ятнадцять років. Все було гаразд. Звичайно, лаялися, як без цього, але мирились і жили далі. Усі вважали, що в них хороша та міцна родина. Тільки одного разу чоловік загуляв. Дізналася Галина про це випадково. Стояла в магазині в черзі до каси та почула за спиною розмову двох жінок. – І що … Читати далі
– Мати моя зовсім з розуму вижила. Прикинь, у сорок два роки одружуватися зібралася. Пора б уже про старість подумати, а вона під вінець, – я виплюнула жуйку і сіла на лавку поруч зі своєю найкращою подругою Веронікою. – Як я тебе розумію, Валеріє, – з жалем подивилася на мене Вероніка, – які ж кумедні … Читати далі
Розалія жила у далекому гірському селі на Заході України. Жінка мала дивовижну вроду. Крім проникливих карих очей мала Розалія ще й дуже добре серце. Життя її було нелегким: батьків рано не стало, і на ній, як на старшій дитині, тепер була важка домашня робота, робота в полі та нескінченна турбота про двох молодших братів. Згодом … Читати далі
— Так і сказала мені, що я до всіх на допомогу летіла, а їй нічого не дала, не думала про неї зовсім, – засмучена Людмила Ігорівна. – Мовляв, їй мені дякувати нема за що. — От негідниця, – хитає головою подруга. – А життя ти їй не дала? Виховувала одна, коли овдовіла, вітчима їй не … Читати далі
– Мамулю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Чи залишишся з Олежкою? – голос дочки здався Ірині Миколаївні надто схвильованим. – Звичайно, залишусь, – відповіла вона, – які проблеми, Катюшо? Він не грудний. – У тому й річ, що не грудний. З малечею простіше: де поклав, там і взяв. А тут… Не уявляю, як … Читати далі