– Катю, ну так що, ти залишаєшся? Одній не сумно буде? – Та нічого… А куди мені їхати? Може, синок телефоном привітає, чи дочка. У них зараз справ повно, їм не до мене. За тисячу кілометрів живуть, куди подітися… У них своє життя, молоде, я все розумію! Катерина Петрівна видавила із себе посмішку. Але не … Читати далі
– Петре, твій телефон дзвонить, – гукнув в кінці робочої зміни Петра його товариш. Чоловік подякував, взяв телефон до рук і неабияк здивувався, бо дзвонила йому донька, яка народила дитину, і Петро знав, що саме сьогодні виписка, і що зять її має забрати додому. – Тату, Валентин не приїхав. Зможеш ти по нас приїхати? – … Читати далі
– А непогано ти влаштувалася, дивлюся, – зло примружилася Віра Іванівна, – Чоловік цілодобово працює, а вона сидить собі вдома, та спиногризів плодить. Гості завмерли. Подібну виставу навряд чи де ще побачити вдасться. І я завмерла, бо повірити не могла, що свекруха видасть таке на власному дні народження. …Коли чоловік нагадав мені про день народження … Читати далі
– Мама хоче звести будинок. Вона все життя про нього мріяла, – незграбно завів розмову Сергій. – Їй начебто й у квартирі добре жилося, – спокійним тоном відповіла я, не підозрюючи, до чого хилить чоловік. – Я це… випадково проговорився мамі з приводу того, що в тебе є внесок, – похмуро промовив чоловік. Я підвела … Читати далі
– Галю, мамо з Вікою на Новий рік прийдуть до нас, тож завтра поїдемо за продуктами. – Я думала, ми запросимо Олега з Катею, — розгублено сказала Галина. — Минулого разу ми в них святкували і домовилися, що цього року ми їх приймаємо. – Новий рік це сімейне свято. Минулий раз був винятком. У нас … Читати далі
— Привіт, Дімо, це тато!— Який тато?— Що значить, який, твій рідний, справжній.— Кравчук чи що?— Він, Андрій Михайлович, власною персоною. Прошу любити і поважати.— А за що любити і поважати? Я тебе не знаю і не пам’ятаю.— То може зустрінемося, посидимо, поговоримо?!— Ніколи, за три дні в мене весілля, одружуся. Немає в мене часу.— … Читати далі
Віра Дмитрівна стирчала біля дверей і майже щохвилини поглядала на годинник. Побачивши, як приїхав ліфт, жінка з надією витягла шию. Коли двері відчинилися, вона причаїлася. – Ой, нарешті! Чекаю на тебе тут биту годину! – сплеснула руками Віра Дмитрівна, зустрівшись зі мною поглядом. – Я ж сказала вам, що буду не раніше шостої години, – … Читати далі
Під ранок Тетяні наснився дивний сон: ніби син її, Андрій, стоїть на ґанку і стукає у двері. Вона схаменулася, різко схопилася і, йдучи босими ногами, побігла до дверей. Знесилена якось одразу, притулилася до одвірка і завмерла. Тихо. Нікого. Такі сни їй снилися часто і постійно обманювали, але щоразу вона бігла до дверей і відчиняла їх навстіж. … Читати далі
— Валюшо, я тут продуктів накупив, стіл будемо накривати, син сьогодні наречену приведе знайомитися! Федір сяяв як червоне сонечко, лисина виблискувала, відбиваючи світло від лампочки в передпокої. Він простягнув битком набиті пакети дружині, і втомлено впав на стілець. — Кого приведе? Насупилася Валентина Миколаївна, обличчя її посіріло від злості, і чорні кола під очима різко виступили, … Читати далі
У мене двоє доньок, Світланка, вона справді світлий промінчик в моєму житті – гарна, успішна, добра. Вона з самого дитинства була така, що хотілося віддати їй все на світі, а не лише своє серце. А от Аня вже пішла в чоловіка, я була певна, що якби вона була хлопчиком, то була б навіть симпатична, але … Читати далі