Uncategorized

Баба Марія ошатно вдягнулася і пішла у сусіднє село, відвідати родичів. Спочатку до сестри Ольги зайшла. Та зраділа: – Маріє Василівно, дякую, що відвідала, як ся маєте, як внук ваш, Андрійко? – Добре Андрійко, допомагає мені. Ось усім вам подарунків накупив. І тобі хустку купив, дивись яка гарна! Обійшла Марія Василівна рідню і повернулась додому. А вранці Андрій з міста повернувся. – Бабусю, як ти тут? – запитав. – Я трохи заробив, але там не прижився у місті. Піду по селу знову підробляти… Баба Марія глянула куди пішов Андрій, і руками сплеснула від побаченого

Автор

– Ти хоч поїж в дорогу щось, Андрійку, баба Марія клопоталася на кухню. Андрієві ще шістнадцять років тільки. Живе він на бабусину пенсію, проте сам час від часу влітку теж підробляє. То траву покосить дачникам, чи роботу просту поробить. Кому дерево спиляти засохле, і пеньок викорчувати. Кому воду навесні налагодити. Тільки цим багато не заробиш, … Читати далі

Ілля закрив поштову скриньку, зітхнув, і знову вийшов на вулицю. Ключа від квартири там не було… Хлопець сів на лавці біля підʼїзду. – Може до Володьки піти, он вікно світиться? – подумав він. – Ілля, ти що так пізно на вулиці робиш?! – раптом почувся голос його батька. Ілля аж стрепенувся від несподіванки. – Ой, тату, як добре, що ти прийшов! – вигукнув він. – Розумієш, я Лізі ключ свій віддав, а її все нема… Раптом до під’їзду під’їхала машина. З машини вийшла сестра Іллі – Ліза. Батько глянув на машину й оторопів від побаченого

Автор

Ілля відкрив поштову скриньку – вона знову була порожня. – Ох, і навіщо я пішов гуляти, краще б дома сидів, – подумав він. – А тепер, як я додому потраплю? У них із сестрою Лізою був один ключ на двох, а другий загубився. Він їй у шухляду поштовий ключ від квартири поклав, коли з дому … Читати далі

Наталка прокинулася рано і вирішила зварити борщ, як раптом виявила, що у неї закінчилася сіль. Наталя одяглася і вирішила йти в магазин. Жінка вийшла на вулицю і через паркан побачила свого сусіда. – Вікторе привіт! У тебе солі позичити не буде? – гукнула вона. – Щоб я вже в магазин не йшла. – Буде! Заходь. Зараз відсиплю, – відповів Віктор і зник за дверима свого будинку. Наталка швидко зайшла на подвір’я Віктора, зайшла в будинок слідом за чоловіком і застигла від побаченого

Автор

Наталя приїхала до свого провінційного містечка до батьків. Вона вже кілька років жила у розлученні з чоловіком, донька їх закінчила ВНЗ та працювала в обласному центрі. – Все, мамо, настав час мені і для себе пожити, до пенсії мені, звичайно, ще треба попрацювати, але тут знайду щось простіше. Поки поживу у вас, а там буде … Читати далі

Роман тільки-но досмажив коржики, як у двері хтось постукав. – Ліза, сестричка, у садку, – здивувався він. – Тато на роботі. Гості до нас не ходять… Хто це може бути? Роман швидко вимив руки, витер кухонним рушником, і побіг відкривати. За дверима стояла незнайома жінка. – Привіт, ти, мабуть, Ромчик? – з порога запитала вона і посміхнулася. Роману її посмішка здалася знайомою… – Так, Ромчик, – сказав хлопець. – А ви хто така? І звідки ви знаєте моє імʼя? – Ох, Ромчику, так в житті все складно… – пробурмотіла незнайомка. – Та хто ви така?! – Роман не розумів, що відбувається

Автор

Ромчик дивиться на сестричку і йому було шкода її до сліз. Йому і себе було шкода, але її все ж таки більше, напевно тому, що Ліза ще зовсім маленька і не розуміє, що мами у них більше немає… Ліза не розуміє і все чекає маму, а Роман знає, що мама більше ніколи не прийде, не … Читати далі

На кухні чувся звук чашок і ложок. – Видно, бабуся Оля вже встала, – подумала Марійка. Аромат випічки розбудив її. – Сьогодні ж Світле Воскресіння! Видно це бабуся Оля спекла паску з родзинками! – вирішила Марійка. Вона відкинула ковдру і розплющила очі. – Господи Ісусе, та як же це я таке собі понавигадували?! – Марія Михайлівна присіла на ліжку. – Давно бабусі моєї нема вже… Насниться ж… Марія Михайлівна тихенько пройшла на кухню. Вона привідкрила двері і застигла на порозі. – Господи, хто це сюди приніс?! – ахнула жінка нічого не розуміючи

Автор

На кухні стукали чашки, гриміли ложки, видно, бабуся вже встала. Яскраві промінчики сонця пробралися між зрушеними шторами і заграли відблисками. Медово – ванільний, солодкий аромат випічки розбудив Марійку – сьогодні ж Світле Воскресіння, видно це бабуся спекла паску з родзинками. Треба вставати якомога швидше, зараз бабуся посипає її цукровою пудрою. А потім вона читатиме молитву, … Читати далі

Наталя готувала вечерю, коли у двері постукали. – Ви Наталя? – сказала якась незнайомка. – Так, а ви хто? – запитала Наталя. – Я коханка вашого чоловіка, – раптом сказала жінка. – Олега? – перепитала Наталя. – Олежика, – поправила її гостя. – І ви з моїм чоловіком кохаєте один одного? А я заважаю вашому щастю? – єхидно сказала Наталя.  – Що він Вам наговорив? Що діти у нас маленькі, і він не може покинути їх? – Ні… Він сказав, що потрібно почекати, поки… поки вашого батька не стане…, – раптом сказала гостя. Наталка застигла почувши таке, жінка не розуміла до чого тут її батько

Автор

Наталя готувала вечерю, коли хтось постукав у двері. – Дивно, у нас дзвінок є, і всі знайомі про це знають, – подумала жінка, відчиняючи двері. На неї з цікавістю дивилася незнайомка приблизно одного з нею віку. -Доброго дня! Вас Наталя звуть? – поцікавилася в неї несподівана візитерка. -Наталя, а Ви хто? Щось я не пригадаю … Читати далі

-А що це у нас тут відбувається? – запитав Олексій у дружини, знімаючи куртку. – Це я тобі твої речі зібрала, щоб ти не напружувався. Можеш іти, куди ти так хотів, – сказала Світлана чоловікові якомога спокійніше. – Я не зрозумів, які валізи? Світлано, ти що? – розвів руками Олексій. – Син мені все розповів. Навіть не думай виправдовуватися. Я все знаю, – раптом сказала Світлана. – Що ти знаєш? Що розповів? – Олексій здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Автор

-А що це у нас тут відбувається?, – Запитав Олексій, знімаючи куртку. -Це я тобі зібрала твої речі, щоб ти не турбував себе. Можеш іти, куди ти так хотів. Тепер ти вільний, – сказала Світлана чоловікові якомога спокійніше, хоч це їй вдавалося важко. -Я не зрозумів, які валізи? Світлано, ти що? -Ти ж знову вдома … Читати далі

– Здрастуйте, ви Тамара Іванівна? – запитав жіночий голос по телефону. – Так! А що? – відповіла Тамара. – Я не можу додзвонитися до вашого сина, у нього номер змінився? – запитала співрозмовниця. – Ви спершу переставтеся і поясніть, що ви хочете від мого сина! – невдоволено сказала Тамара. – Я Надя, сестра Оксани, – пояснила жінка. – Якої Оксани? – незрозуміла Тамара. – Колишньої дружини вашого сина, – сказала співрозмовнися. – Хм. Вони давно розлучилися. І що хоче Оксана? – здивувалася Тамара. – Ви маєте дещо дізнатися, – сказала Надя і зупинилася збираючись з думками, а потім все розповіла. Тамара вислухала її і застигла від почутого

Автор

– Здрастуйте, ви Тамара Іванівна? – Запитав тихий жіночий голос по телефону. – Так, це я! Чим можу бути корисна? – Я ніяк не можу додзвонитися до вашого сина, у нього що номер змінився? – Жінка, ви спершу переставтеся і поясніть – що ви хочете від мого сина, якщо ви на мій номер зателефонували. – … Читати далі

Сергій приїхав на прощання з матір’ю. Зібралося багато людей, як раптом серед присутніх чоловік помітив свою колишню жінку Ірину. – А вона що тут робить? – здивувався Сергій, але з’ясовувати нічого не став. Після прощання люди почали розходитися, а Ірина все не йшла. Несподівано Сергій помітив, що його батько Валерій Сергійович взяв Ірину під лікоть і повів до іншої кімнати. Сергій хотів піти за ними, але батько зупинив: – Залишся тут. Нам треба поговорити! Але чоловік навіть уявити не міг, що за розмова була у його батька та його колишньої

Автор

Ірина та Сергій зустрічалися близько року. Про весілля не йшлося. Обидва робили кар’єру, не хотіли втрачати свободу, та й узагалі вважали шлюб пережитком минулого. Поки Ірина не завагітніла. Батьки Сергія давно мріяли про онуків, тому дізнавшись, що він незабаром з’явиться, стали переконувати сина зробити Ірині пропозицію. Але той категорично відмовився: – Я не готовий одружитися. … Читати далі

Вероніка поверталася додому з роботи. Раптом вона побачила машину свого чоловіка Ігоря. Машина стояла біля хати сусідки Валентини. Вероніки пішла до хати. Вона натиснула на ручку дверей. Двері були не зачинені… Вероніка глянула в хату. Її чоловік одягав сорочку, а поруч стояла в короткому рожевому халатику Валентина і голосно сміялася. – Ти що, Ігорю, не можеш сорочку застебнути?! – запитувала вона. – Ой не сміши мене. Зараз допоможу! Почувши за спиною скрип дверей, вони одночасно озирнулись. Посмішка злетіла з обличчя Валентини. Вероніка глянула на все це й оторопіла від побаченого

Автор

Ігор розумів, що доведеться жити йому з важким тягарем до кінця життя… Хоч ще й не старий, п’ятдесят один рік, начебто. Ще й не вік для порядного чоловіка. Про таких, як Ігор говорять – «народився під щасливою зіркою». З молодості все йому давалося легко, можна сказати щастило у всьому. Одружився з прекрасною дівчиною Веронікою. З … Читати далі