Uncategorized

Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші дали, ви ж добре знаєте, що нам ще кілька років кредит виплачувати. – 25 гостей! Та це ж весілля невелике. Що ти собі лише думаєш, в такий важкий час грошима розкидатися, святкування якісь влаштовувати, – продовжувала мене картати донька. – Гроші твої? Твої. Ти їх у когось просила? Ні. Ти щось комусь винна? Теж ні. Ірино, кажу тобі, ти варта, щоб такий красивий ювілей хоч раз в житті відсвяткувати! Не кожного разу життя виставляє дві п’ятірки нам, – моя рідна сестра переконує мене в тому, що я маю по-людськи відсвяткувати свій ювілей

Автор

– Витрачати такі шалені гроші на ресторан? Геть не мудро! – заявила мені донька, коли я її запросила в ресторан на свій ювілей. – Здивувала ти нас мамо. Ми недавно донечці 5 років святкували, вдома чудово посиділи, і не пнулися з ресторанами ніякими. Невістка її підтримала: – Ви б краще нам з Олегом ці гроші … Читати далі

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і обставляємо її. Гарно у нас все вийшло, затишно дуже, та й модно, сучасно. Одним словом, я дуже задоволена. Але в мене таке враження, що чогось важливого не вистачало. Я довго не могла зрозуміти чого саме, поки до мене в гості не прийшла моя подруга

Автор

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і обставляємо її. Гарно у нас все вийшло, затишно дуже, та й модно, сучасно. Одним словом, … Читати далі

Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона все відтерміновувала мій приїзд, весною казала – приїдеш літом, а влітку вже відтягнула до осені. Я все розумію, діти не хочуть з батьками жити. Тому Соломія і хотіла, щоб я подовше залишалася в Італії, не хотіла, щоб я їй заважала

Автор

– Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона … Читати далі

Розуміючи, що ситуація в родині стає напруженою, Оксана згадала прохання матері і вирішила діяти. – Василино, ходи в хату, допоможеш мені голубці заправити, бо вже підійшли на плиті, – раптом гукнула вона сестру. Василина ліниво піднялася з-за столу, і попрямувала на кухню. А Оксана, тим часом, вийшла на двір, і попросила брата дозбирати у відро горіхи, бо за три дні їх уже чимало нападало. – Збери, Павлику, щоб не пропадали. Продаш, будеш мати гроші, – каже. Ніхто і не зрозумів, що діяла Оксана згідно з проханням матері – за будь-яку ціну зберегти мир в родині

Автор

– Оксано, нам поговорити треба, – якось покликала мама свою середню доньку до себе на серйозну розмову. Марія відколи провела чоловіка у засвіти, зрозуміла, що таки поки був живий Михайло, то і порядок в родині був, батька не міг ослухатися навіть Павло, який був вічним бунтарем. Вони з чоловіком трьох дітей народили і виростили. Жили … Читати далі

Не думала я, що в свої роки попаду в таку ситуацію, та мені аж ноги тряслися, коли я йшла до сусіда, язик прилип до піднебіння – слова не можу сказати, а все перед очима ті фільми з дев’яностих, хто таке перед своїми вікнами захоче побачити?

Автор

Я живу з мамою на першому поверсі, мама вже пенсіонерка, у неї завжди під вікнами ціла клумба, все цвіте від ранньої весни до пізньої осені. Я самотня, не трапилося у мене міцної родини, як і дітей. Чомусь так Бог дав, а я й змирилася, бо маму хто буде доглядати? А так обоє собі тихо та … Читати далі

Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку

Автор

– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за … Читати далі

Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, – вже не так бадьоро сказав чоловік. – А кого почав любити? У тебе хтось є? – питаю. Сама не знаю, навіщо я це спитала, адже я ніколи не підозрювала свого чоловіка у зрадах

Автор

– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, … Читати далі

Антоніна поспішала додому. Їй треба й вечерю приготувати, і в хаті прибрати, і з дітьми посидіти. Жінка проходила повз церкву, як раптом побачила, що звідти виходить її сусідка Ольга. Про Ольгу у них у дворі, чого тільки не говорили. І що гуляща, і одиначка, і що до чужих чоловіків ласа… – І чого це вона до церкви прийшла? – подумала Антоніна. – Давайте допоможу, – наздогнала її Ольга і раптом взяла з рук Антоніни важку сумку з продуктами. Антоніна оторопіла від несподіванки. Вона придивилася й помітила в руці в Ольги якусь дивну річ

Автор

Антоніна поспішала додому, їй треба й вечерю приготувати, і прибрати, і з дітьми поспілкуватися. Потім чоловік з роботи прийде, теж уваги вимагатиме. Ну велика родина, куди ж від цього клопоту подінешся. Жінка проходила повз церкву, куди вона майже не заглядала, хіба що з подругою іноді. Але тут побачила, що з храму Ольга виходить, сусідка, про … Читати далі

Оксана готувала сніданок, коли на кухню зайшов її чоловік Максим. – Оксаночко, я зʼїжджу на дачу, там треба дах підлатати, – заявив він. – А коли ж ти приїдеш? – здивувалась дружина. – Буду завтра! Все, бувай кохана! Максим взяв деякі інструменти і вийшов з квартири. Оксана цілий день була вдома, а під вечір їй стало нудно. – Зʼїжджу-но я до Максима, – подумала вона. – Може допоможу чимось. Через годину Оксана підходила до їхньої дачної хатини. Вона відкрила хвіртку і раптом почула, що з хати лунає гучна музика. Оксана відкрила двері, зайшла всередину й ахнула

Автор

Максим стояв у коридорі перед дзеркалом і планував серйозну розмову з дружиною. Поруч із ним стояв його двадцятип’ятирічний син Степан, який уважно стежив за батьком. Коли щось Степану не подобалося, він поправляв батька і радив йому, як краще все зробити. -Давай, тату, ще раз, стомлено сказав Степан. – Тільки налаштуйся. Дві години вже працюємо, а … Читати далі

Ірина закривала мариновані гриби, як раптом подзвонили у двері. На порозі стояла свекруха. – Здрастуйте. Проходьте, – запросила Іра. – Що це ти надумала? – прямо з порога почала Марія Романівна. – Ви про що? – незрозуміла Ірина. – Не прикидайся. Ти знаєш про що я! – повторила Марія Романівна. – Доречі. Забула вас привітати. З онучкою вас, – раптом додала невістка. – Ти про що? Ти що народила? – здивувалася свекруха. – Ні, не я, – єхидно сказала Ірина. Марія Романівна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

Автор

– Ти добре подумала, Іро? У вас діти. У них перехідний вік, – спробувала відмовити Ірину мама. – Мамо, у них майже завжди вік перехідний. Мені, що чекати доки вони не одружуються, заміж не вийдуть? – відмахнулася дочка. – Ну і як ти їм поясниш? – запитала Галина Вікторівна. – А вони все знають. Зараз … Читати далі