Uncategorized

Марина й Олеся дружили ще зі шкільних років у Черкасах. Колись вони разом бігали на гурток малювання, мінялися книжками, готували одна одну до контрольних, а після школи їхнє життя розійшлося різними дорогами, та зв’язок не зник. Вони могли не бачитися кілька місяців, а потім сісти на кухні з чаєм і розмовляти так, наче розлучилися вчора. … Читати далі

– Привіт, мамо. Я до тебе приїхала. Мати відчинила двері ширше і невдоволено подивилася спочатку на дочку, потім на валізу біля її ніг. – І чого приїхала? Хто на тебе чекає тут? Я тебе не кликала. Олена підійняла валізу і пройшла до передпокою. – Я тебе взагалі-то питаю! Чого приїхала? – Мам, погано мені. – … Читати далі

— Твої декретні — це наші спільні гроші, тому завтра підеш у банк і знімеш усе до останньої копійки, я вже пообіцяв людям завдаток за машину. Ці слова чоловік вимовив абсолютно спокійно, навіть не відриваючи погляду від свого телефона, поки я заколисувала на руках нашу маленьку донечку. У той момент мені здалося, що весь мій … Читати далі

— Ти хоч розумієш, що ти наробила? Я ж для тебе це зробив, щоб ти нарешті світ побачила, а не біля грубки все життя просиділа! — Розумію, синку. Все я добре розумію. Тільки ти на мене не сердься, старого дурного пня… Ти спершу подвір’я оглянь, а тоді вже кричи. Андрій стояв біля порога рідної хати … Читати далі

Щонеділі квартира Лідії Андріївни у Вінниці прокидалася раніше за весь під’їзд. О сьомій ранку на кухонному столі вже лежали дошки з овочами, у духовці підрум’янювалася запіканка, на підвіконні вистигав пиріг із яблуками, а сама господиня ходила між плитою та холодильником у світлому фартусі й перевіряла, чи нічого не забула. Лідія працювала консультанткою у страховій компанії … Читати далі

— Якщо ти зараз не підпишеш папери, у тебе більше немає родини, — спокійно сказала мені мама й підсунула ближче чистий аркуш. Вона навіть чаю мені не запропонувала, хоча я щойно зайшла до її оселі після важкої дороги. Батька поховали лише тиждень тому. Земля на цвинтарі ще не встигла осісти, а в нашій родині вже … Читати далі

Запах у коридорі третьої міської поліклініки не змінювався останні років тридцять: суміш хлорованого вапна, вологого драпу старих пальт і дешевих серцевих крапель, від яких у горлі першіло ще до того, як відчинялися двері кабінету. Мені було шістдесят два, і я вважала, що моє життя надійно зацементоване. Була затишна двокімнатна квартира з видом на старі каштани, … Читати далі

Дзеркало у передпокої трималося на двох іржавих шурупах ще з тих часів, коли живий був Петро. Воно мало звичку трохи зрізати плечі й надавати обличчю зеленкуватого, консервного відтінку, але того вечора Надія вперше за багато місяців не зважала на оптичні вади старого скла. Вона торкнулася пальцем мочки вуха, де виблискувала тонка срібна сережка — не … Читати далі

— Мамо, уявляєш, Остапові нарешті погодили відпустку! Ми сьогодні ввечері дивитимемося квитки, а десь у п’ятницю вже можемо бути у вас. Я Маркові ще нічого не сказала, хочу зробити сюрприз, — Юлія говорила швидко, ходячи кухнею з телефоном у руці й усміхаючись сама до себе. На іншому кінці запала пауза. Юлія навіть відійшла від вікна, … Читати далі

Галина часто згадувала ті роки, коли родина трималася разом тихо і міцно, наче коріння старого яблуневого саду біля батьківської садиби. Після весілля Андрій перебрався до її частини села, де її батьки виділили клапоть землі під забудову. Сестра Андрія, Марта, залишилася жити з матір’ю у сусідньому селі. Тоді відстань між ними вимірювалася лише двадцятьма хвилинами неквапливої … Читати далі