Uncategorized

Марина вже майже закрила додаток банку, коли вирішила перевести на накопичувальний рахунок ще дві з половиною тисячі гривень. Вона з полегшенням видихнула — тепер там було сто чотирнадцять тисяч. Рівно стільки, скільки потрібно. Цей рік вона прожила, стиснувши зуби і відмовляючи собі у всьому, що не було життєво необхідним. Жодних нових чобіт восени, жодних посиденьок … Читати далі

На кухні аж задзвеніли тарілки — Денис з розмаху грюкнув долонею по столу, підсуваючи до себе тарілку з нарізкою. «Світлана ж у нас, мамо, справжня свята! Три роки її на ноги піднімала, золоті руки! За це, я вважаю, треба неодмінно випити!» — Він звернувся до Аліни: — «Передай-но те сухе, що з «АТБ» привезли». Гості … Читати далі

– Дитяча ваша все одно без діла простоює, то хай Свєта займе її на всі 5 років навчання, а я, так і бути, поселюся тут, на диванчику у вітальні. Тетяна повільно кліпнула, намагаючись усвідомити масштаб колосальної зухвалості, яка щойно з абсолютним комфортом розташувалася на її власній території. Квартира дісталася їм із Кирилом нелегко: 5 років … Читати далі

— Володимир у нас, звісно, не промах. Молодець. Прийшов на все готове, до жінки у розкішну квартиру у самому центрі. Живе собі і радіє. Чудова партія, — Людмила Петрівна переможно підняла келих з напоєм. Золотавий обідок дзвінко вдарився об сусідній кришталь. Свекруха. Авторка завуальованих тостів на будь-якому родинному застіллі. Усмішка на її доглянутому обличчі була … Читати далі

— Перестань їм допомагати! Сподіваєшся, вони колись це оцінять? Та не буде цього, розплющ нарешті очі! — гаряче й невплинно переконувала мене подруга Анна, з розмаху опираючись руками об стіл. В її очах палали й біль за мене, і праведний гнів, який я самій собі давно заборонила відчувати. На катертині стояв невеликий торт із самотньою … Читати далі

Вересневий вечір в Італії завжди дихає особливим теплом. Оливкові дерева на пагорбах здаються сріблястими у променях заходу сонця, а повітря просякнуте ароматами сухої трави, морської солі та свіжовипеченого хліба. Наталка сиділа на просторій терасі невеличкого будинку на околиці Неаполя. Перед нею стояла охолола чашка кави. На колінах лежав мобільний телефон, екраном донизу, ніби вона боявся … Читати далі

— Навіщо нам та родина, якщо від неї тільки й чекаєш докору чи підступу? — мовила Софія, повільно розгладжуючи лляну скатертину на столі. — Мамо, я благаю тебе, не кажи нікому, що ми з Тарасом купили хатину біля моря. Ти ж добре пам’ятаєш, чим усе закінчилося минулого разу, коли до нас приїхала Катруся. Я більше … Читати далі

Багато років тому Олена була переконана, що піймала долю за хвіст, коли зустріла Максима. Вони познайомилися у звичайній кав’ярні, де дівчина ховалася від чергової зливи, а він люб’язно запропонував їй свій парасолька і склянку гарячого какао. Тоді їй здавалося, що це початок справжньої казки. Вони годинами блукали вечірнім містом, будували амбітні плани, мріяли про великий … Читати далі

— Я проти того, щоб твоєму брату навіть близько було дозволено ставати на поріг нашої квартири, Сергію! — Катерина стояла посеред кухні з кухонним рушником у руках, а її голос тремтів від обурення. — Катю, ну заспокойся, це ж мій рідний брат. Він просто попросив притулку на пару днів, — Сергій намагався говорити якомога спокійніше, … Читати далі

Єлизаветі Петрівні було сімдесят три. Вона жила сама у маленькій квартирі на третьому поверсі старого панельного будинку. У її квартирі пахло старим папером, сухими квітами та самотністю. Діти дзвонили раз на місяць, онуки ще рідше. Спочатку Єлизавета Петрівна сумувала, сильно страждала, а потім звикла. Навчилася не чекати й розважатися на самоті. Вона багато читала, дивилася … Читати далі