Future Investments

Соломії було шість, коли тата не стало. Відтоді в домі оселилася тиша, і розійтися їй так і не вдалося. Мама, Орися, лишилася сама з дитиною, з тонкою зарплатнею й стосом квитанцій на кухонному столі. Вона працювала до вечора, а часом і довше. Соломія вчилася чекати. Спершу вона просто сиділа біля вікна й дивилася на двір, … Читати далі

Галина вперше дізналася про нові сімейні правила просто біля каси супермаркету. Вони з чоловіком набрали повний візок продуктів, касирка вже пробивала покупки, коли Олександр раптом сховав банківську картку назад у гаманець. — Галинко, сьогодні платиш ти, — сказав він. — Чому я? Ми ж завжди купували з твоєї картки. — Раніше купували. А тепер у … Читати далі

— Прибери ліжечко на лоджію, — сказала Віра Михайлівна так буденно, начебто просила переставити вазу. — Моїй доньці потрібна окрема кімната. Анна застигла в дверях майбутньої дитячої, притримуючи долонею поперек. За спиною свекрухи чотирнадцятирічний Кирило розкладав на пеленальному комоді зарядки, навушники й банки з газованою водою. — На лоджії холодно, — відповіла Анна. — І … Читати далі

— Яка ще путівка, Оксано, ти що, на старість зовсім розум втратила? — Олег з розмаху кинув на стіл два величезні клунки, від чого тонкі філіжанки в серванті жалібно дзенькнули. — У моєї рідної сестри сорок п’ять років, ювілей на все село й усю родину, а вона зібралася спину гріти! Оксана навіть не обернулася від … Читати далі

«Вона — звичайнісінька нахлібниця, і все. Пристосувалася чудово: готовий дім, чоловік поряд, усе оплачується, живе собі й тішиться», — тихо, але до болю виразно пролунали слова Ганни Миколаївни. Марина саме несла важкі пакети з доставки до кухні, коли раптом почула цю розмову. Двері в гостьову кімнату були прочинені, тож кожне слово вкарбовувалося їй у пам’ять, … Читати далі

— Весілля буває раз у житті, а город твій нікуди не втече? — спитала мама телефоном так буденно, ніби просила позичити дрібку солі. Я саме розбирала робочі папери після виснажливого дня і спершу навіть не зрозуміла, до чого тут узагалі мій город. — Мамо, про що ти? Яке ще весілля? — Та Мар’янове ж, яке … Читати далі

Лариса Миколаївна ледь усміхнулася, розправляючи весільні кошториси на столі, і кинула Олені: «Прописку оформиш потім. Якщо заслужиш». Ці буденні, майже невимушені слова вдарили, мов крижаний душ, за два тижні до весілля. Олена завмерла, ручка ніби прикипіла до пальців, що тримали список гостей. Вона чекала, що зараз говоритимуть про розсадку, час подачі страв чи як довезти … Читати далі

Соломія купила квартиру рік тому. Ростислава не стало навесні, і ті кошти, які їй призначили, вона вирішила не розтринькати. Три квартири в одному новому будинку: одну для себе з дітьми, дві здала в оренду, щоб було з чого відкладати на навчання. Вона рахувала кожну гривню й одягалася просто. У салони не ходила, бо ні часу, … Читати далі

– Яночко, я вирішив переїхати до тебе, – на порозі стояв Олег. – Господиня продає квартиру, а до мами я повертатися не хочу. З нею, звісно, добре, але вона весь час мене пиляє. – А в мене для тебе теж є пропозиція. Виходь за мене заміж. Не поспішаю, подумай, тільки недовго, не прогав наречену. Такі, … Читати далі

– Кажуть, «стерпиться-злюбиться». Брехня. Я на собі перевірила. У мене не стерпілося й не злюбилося. Півтора місяця у дворі було порожньо. Дванадцять років Майя Дмитрівна приїздила щочетверга рівно о третій, хоч дощ, хоч спека, а тут раптом зникла. Сусіди питали одне одного, чи не знає хтось її телефон. Ніхто не знав. Сири з супермаркету не … Читати далі