Хочеш жити краще — заробляй більше. Займайся своєю справою, знаходь підробіток. Тоді й купуй собі що завгодно. Але не за мій рахунок і не за рахунок нашого сина. Він пробурмотів щось про те, що все зрозумів і подібного більше не стануться. Минув місяць. Пристрій він, звісно ж, так і не продав. Щовечора сидить у ньому, грає в якісь ігри чи гортає відео, каже, що так знімає втому після дня. Додатковий заробіток він шукати не став. Казав, що переглядав оголошення, але там або графік незручний, або платять мало, або їздити далеко. Навчатися чогось нового теж відмовився — мовляв, уже не той вік, та й часу немає. Тобто в нашій щоденній рутині взагалі нічого не змінилося. А днями я проходила повз його комп’ютер і випадково побачила на екрані відкриту сторінку з новісінькими ноутбуками. Він порівнював ціни й характеристики. Помітивши мене, він швидко згорнув вкладку браузера. — Що ти там дивився? — запитала я
— Ти розумієш, що ти просто вкрав гроші, які я відкладала на здоров’я нашої дитини?! Він навіть не кліпнув оком. Сидів на дивані, гортав щойно розпакований, блискучий смартфон і спокійно так каже: — Я не вкрав, а взяв у нашої родини. Мені теж треба з чимось між людьми з’являтися. Чи я, по-твоєму, взагалі ніхто в … Читати далі